Подорож бердичівських паломників святими місцями Хмельниччини

Кожна паломницька подорож залишає незабутні спогади, враження та емоції. Географія поїздок православних віруючих Бердичівського благочиння охоплює різні святі місця України. Влітку парафіяни Свято-Миколаївського собору побували у монастирях Хмельницької області.

Рано-ранесенько, ще й не зазоріло, як паломники вже були на ногах. З благословення благочинного Бердичівського округу, настоятеля Свято-Миколаївського собору архімандрита Варфоломія (Бойкова) та у супроводі екскурсовода паломницького відділу благочиння Лариси Поліванчук, помолившись, подорожуючі сіли в автобус і вирушили в путь.
Село Завалійки: у жіночому монастирі на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело»

Час промайнув швидко, і прочани незабаром опинилися біля жіночого монастиря на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», розташованого у Завалійках Волочиського району Хмельницької області. За переказами, у давнину в невеликому селі стояла дерев’яна церква. На Великдень під час чергового набігу татари спалили її разом з усіма мешканцями, які там ховалися. Люди, котрі вижили, омивали свої рани у джерелі, що було неподалік, та швидко зцілювались. Історики розповідають, що у роки безбожництва, у 1933-му, храм святого Архангела Михаїла, побудований у середині 18-го століття, повністю зруйнували і розібрали на будівельні матеріали. Тоді поширювалися пророцтва, що в цих місцях постане церква і з’явиться монастир. Не пройшло й 60 років, як у селі звели новий Свято-Михайлівський храм, а на цілющому джерелі – каплицю ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». З 2006-го року на місці знесеної церкви святого Архангела Михаїла побудували храм Святої Трійці, вже у 2007-му при ньому був заснований жіночий монастир, а невдовзі, у 2009-му році, повністю відновили каплицю і купальню на джерелі. Сьогодні його оточують понад десяти інших, наповнюючи дивовижною силою. Відомо чимало чудес благодатної допомоги та зцілення людей… Приїхавши на землю Хмельницьку, бердичівські паломники спочатку попрямували до джерела, де облилися цілющою водою. Оновлені, з чистими думками й помислами, прийшли в храм на Божественну Літургію. Схилялися з молитвами перед святинями, запалювали свічки і просили у Господа дарувати рідним Свої милості й щедроти, послати мир та спокій країні нашій. Деякі парафіяни приступили до Святих Таїнств Сповіді і Причастя… Після богослужіння віруючі пройшлися територією монастиря, де все сяє порядком, чистотою та благоліпністю. Радують погляд прекрасні квітники і пишні зелені насадження. Дивовижний та мальовничий куточок дихає любов’ю до Бога й людей. І за всім цим – щоденна копітка праця сестер обителі. Насельниці монастиря гостинно запросили бердичівлян почастувати ароматним компотом і смачними пирогами… Паломники знову прийшли до цілющого джерела, зачерпнули води з криниці, а згодом продовжили подорож…

Село Головчинці: Свято-Преображенський жіночий монастир – одна з найдавніших православних обителей Поділля

Свято-Преображенський жіночий монастир с. Головчинці був заснований ще у XVI сторіччі. Обитель зазнала значної руйнації у роки радянської влади, але в 1996-му році була повернута Церкві. Це місце не лише має стародавню історію, воно відоме тим, що Блаженніший Митрополит Володимир, який народився в сусідньому селі Марківці, з дитинства відвідував древній храм. У Преображенському монастирі прийняв Святе Хрещення, і саме тут почалося його духовне становлення. Паломники звідусіль стікаються в обитель, щоб побувати біля джерела преподобного Онуфрія і знайти зцілення… У другій половині дня сюди прийшли й бердичівські прочани. Омили обличчя прохолодною вологою, підбадьорилися та набрали кришталевої водиці. Про її цілющі властивості у монастирі переповідають із покоління в покоління… Тихою ходою відправилися у храм в ім’я преподобного Онуфрія Великого. З благоговінням слухали Службу Божу, приєднавшись до молільників. Зупинялися перед святинями і, схиливши голови, занурювалися в свої думи… Припадаючи до образів із молитвами, відчували в душі світло… Деякі паломники вже не вперше у святій обителі і завжди проймаються особливим настроєм...

Закінчилося богослужіння, був час пройтися алеями та помилуватися навколишньою красою, вдихнути аромат квітів і насолодитися умиротвореною тишею… Поруч із монастирем, на території комплексу відпочинку, живе дуже товариський олень. Він довірливо підходить до людей, чекаючи смачненького. Діти із задоволенням годують рогатого красеня, зазираючи у його великі очі…

Бердичівляни з молитвою вирушили у зворотний шлях, зберігаючи в серці тепло та світлу радість…

«Паломництво святими місцями окрилює людину, оновлює її душу та наповнює радістю, – говорить Лариса Поліванчук. – Молитовно вшановуючи православні святині, учасники паломництва зміцнюються у вірі…»

Щороку віруючі здійснюють подорожі святими місцями. І залишається незмінним душевний спокій, який дарує паломництво...

Прес-служба Бердичівського благочиння.