Великий Четвер. Утреня Страстей

У Великий Четвер Православна Церква глибоко сумує і співчуває Христу в людській скорботі Його Духу перед початком Страждань Спасителя…

Ввечері у Свято-Миколаївському соборі віруючі слухають слова дванадцяти Євангелій про Страсті Христові. Прихожани тримають у руках запалені свічки, які потім дбайливо понесуть до своїх осель, щоби не згас вогонь…

Свята і Велика седмиця – тиждень поступової підготовки до Пасхи, святкування Воскресіння Спасителя. Цей час присвячений спогадам про останні дні земного життя Ісуса Христа, про Його страждання, розп'яття, Хресну смерть і погребіння. В цю седмицю звершилися великі чудеса та діяння нашого Спасителя...

Ввечері у Свято-Миколаївському соборі відправили Утреню Великої П'ятниці з читанням дванадцяти Євангелій Святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа, яку очолив благочинний Бердичівського округу настоятель храму протоієрей Віталій Бойков.

Повітрям плив розмірений, протяжний дзвін... Храм наповнювався віруючими… Посеред собору – Розп'яття Ісуса Христа. Яскраво палають свічки, люди благоговійно схиляються до підніжжя Хреста.

Звучить дивовижна молитва пророка Давида: читається шестопсалм'я… Трикратне «Алілуя» порушує молитовну тишу...

Люди слухають уривки з чотирьох Євангелій, де йдеться про страждання Христа перед розп'яттям. І серцем сприймають ті події: останню Його бесіду з учнями за Таємною Вечерею, зраду Іудою, наругу над Христом, Його нелюдські страждання, погребіння – картини нашого гріха, Божого милосердя і Любові… Усе Його земне життя, як Великий Хрест, проходить перед очима.
Церковні дзвони відзначають кожне читання Євангельських зачал.

Слова хвилюють, вражають і ятрять душу. «Слава довготерпінню Твоєму, Господи…»

У полум'ї свічок – урочисті і водночас смиренні обличчя молільників біля Хреста та Євангелія, об'єднаних гарячою любов'ю до свого Спасителя. Сімдесятип'ятирічна віруюча Надія – під враженням прекрасної, піднесеної служби: «Словами не передати почуття… Особливий день…» «Ми готуємо наші душі до зустрічі з Воскреслим Христом, – тихо говорить молода прихожанка Олена. – Тому протягом Страсної Седмиці потрібно обов’язково знайти час, щоби відвідувати Богослужіння».
Віруючі молитовно вклонялися Розп'ятому Христу…

Слова проповіді благочинного Бердичівського округу протоієрея Віталія Бойкова знову переносили думки людей до страждаючого Христа: «Той натов, який спочатку радісно вигукував: «Осанна!», тепер нестямно кричить: «Розіпни!».. Перед нами постають картини останніх хвилини життя Спасителя. Розп'ятий на хресті, Він зазнав нелюдських мук… Перемагаючи біль, просив Отця Небесного: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Просив простити і нас, які своїми гріхами продовжують розпинати Сина Божого… Вражаючими в муках Христа є слова Спасителя: «Боже мій! Боже мій! Для чого Ти Мене покинув?», які розкривають таємний зміст Хресних страждань. Христос на порозі смерті відчував не тільки фізичні страждання, але й муки Богозалишеності».

Віруючі слухали проповідь отця благочинного і вдумувалися в останні слова Спасителя… Краплі крові Його зрошували землю, але Христос не шкодував її для людей: справа викуплення вже сталася…
Сказавши: «Звершилось!» підняв увінчану тернинами голову Свою, спрямував згасаючий погляд до Неба і вигукнув: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» Так звершилося велике і незбагненне Таїнство спокути. «У Христі вся істина, – звертався до православних священик. – Життя у Церкві, участь у її Таїнствах, перш за все у Таїнстві Причастя, дає можливість бути з Христом і насолоджуватися дарами Його любові… Співпереживаючи Жертву Христа, ми розуміємо: без Голгофського Хреста не було б і радості Воскресіння Господнього…»

Закінчилося Богослужіння... Полум'я страсних свічок мерехтіло в руках православних, котрі тихо розходилися домівками. Містом пливли трепетні вогники, захищені лампадками…