«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

22.11.2014

У селі Осиковому триває зведення нової Свято-Успенської церкви. Наприкінці серпня Високопреосвященніший Никодим, Архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський, звершив чин освячення заснування храму та встановлення Хреста. Протягом двох із половиною місяців будівництва стіни майбутньої церкви виросли майже на півтораметрову висоту.

Історія Осикового розпочалася у далекому 1900-му році. Наприкінці 90-х у приміщенні колишньої контори розташувалася теперішня церква. Нині, вперше за понад століття, в селі зводиться новий Свято-Успенський храм, про який мешканці Осикового давно мріяли. І їх молитви були почуті, велика заслуга в цьому – місцевої влади, яка підтримала богоугодне починання. Відрадно, що керівництво села, займаючись багатьма нагальними проблемами, проявляє турботу про духовний розвиток жителів.

Пізня осінь господарює в Осиковому, листопад рідко тішить теплом, і з неба на землю частіше проливається дощ. На дерева падають останні теплі промені сонця, вони осяюють недобудовану церкву та все ще зелену траву і золотаво-багряне листя. Радують погляд і зігрівають душі сільчан перші результати праці. Стрункішають, вимальовуються обриси майбутнього храму, що поступово здіймається у височінь. Незважаючи на труднощі сьогодення, будується він в терпінні, вірі, любові і надії, об’єднуючи людей різних поколінь.

Протягом усієї осені у стіни церкви було закладено 20 кубічних метрів газобетонних блоків, а це – 6 рядів висотою 1 метр 20 сантиметрів. Храм зводиться, але роботи, за словами настоятеля Свято-Успенської церкви с. Осикового ієрея Олександра Худякова, ще багато: «Милістю Божою роботи проходять успішно, виконано у два рази більше, ніж планувалося. Люди охоче допомагають, і з кожним днем їх бажання спорудити храм міцніє. Самотужки зводимо його всім селом. Камінь до каменя – і бачимо плоди спільної справи. Будівництво відбувається в основному за пожертви місцевих мешканців та допомоги сільської влади на чолі з головою – Сергієм Маркусевичем, котрий власноруч брав участь у закладенні фундаменту та інших роботах».

Осінній етап трудового процесу вже завершений. У майбутньому долучитися до зведення храму може кожний, хто відчуває потребу підтримати духовне відродження села. Будівля поки що без підлоги, замість дверей та вікон – отвори, але настане час, і прямокутна церква у вигляді корабля увінчається сяючим куполом.

Коли зводяться храми, в душі співають птахи. І згадуються прекрасні рядки вірша Петра В'яземського «Сільська церква»:

Но простодушней, но покорней
Молитвы не услышать вам:
Здесь ей свободней, здесь просторней
Ей воскрыляться к небесам.
И стар, и млад, творя поклоны,
Спешат свечу свою зажечь;
И блещут местные иконы,
Облитые сияньем свеч…

Свята справа – зводити храми, доки вони будуються – доти живий народ. Разом із храмами відроджується душа народу.

Прес-служба Бердичівського благочиння.

«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

«Лиш Храм збудуй, а люди в нього прийдуть…» (Ліна Костенко)

Роздiл: 
Новости Благочиний