Парафіяни Свято-Петропавлівського храму с. Реї здійснили паломницьку подорож святими місцями України

Дружна православна громада Свято-Петропавлівської парафії с. Реї зберігає давню благочестиву традицію: здійснювати паломництво до монастирів та храмів. Дванадцятого жовтня дорослі та юні прихожани вирушили у подорож святими місцями України, до них приєдналися й віруючі з м. Бердичева.

Не пройшло і двох місяців із того часу, як православні мешканці Реї побували в урочищі Кип’ячому. І ось 12-го жовтня рано-вранці, помолившись перед поїздкою, вони знову зібралися в дорогу. Завдяки турботі парафіянки Наталії Корнієцької, паломники отримали можливість відправитися автобусом у мандрівку на Чернігівщину на чолі з настоятелем Свято-Петропавлівського храму ієреєм Євгеном Дзядухом та церковним старостою Валентиною Купчин. Здійснилася заповітна мрія прочан: людей дорослого віку, школярів та зовсім маленьких парафіян – схилитися в молитвах перед святинями Густинського Свято-Троїцького жіночого монастиря. Його історія починається з 1600-го року, розповіла подорожуючим черниця: «Засновником обителі був чернець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлісея оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Йоасаф обрав землі князів Вишневецьких за течією річки Удай, де зі своїми учнями став жити на острові, що заріс густим віковим лісом. Звідси і пішла назва обителі — Густиня. Серед засновників монастиря було чимало козаків, які, передчуваючи близьку смерть, йшли у ченці – але біда відступала, вони ще довго жили, переказуючи людям про цілюще повітря і благодатну воду з підземних ключів».

Бердичівські паломники милувалися гарною тихою обителлю, проходили її територією, роздивляючись храми і відчуваючи спокій та Божу благодать... Перед очима постав неповторний кам’яний Свято-Троїцький собор. У склепі храму похований невинно вбитий хоробрий прилуцький полковник Лазар Горленко, прадід святого Йоасафа Білгородського. Монастир також став місцем останнього притулку й інших членів цього роду. Під Троїцьким храмом знаходиться усипальниця, де було поховано ще одну знану на той час постать – прилуцького полкового суддю Івана Марковича… Монастир зазнав чимало випробувань, але вистояв і нині радує своєю красою. Тут перебувають Густинська чудотворна ікона Божої Матері та частинки мощей святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, Димитрія Ростовського, преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського та інших святих. Біля монастирського паркану влаштоване цілюще джерело, паломники зачерпнули водиці, щоб скуштувати благодатну вологу…

Черниці тримають своє господарство: ферму, пасіку, пекарню і теплиці, доглядають за садом та обробляють город. Смачний монастирський мед можна придбати у крамничці на подвір’ї обителі. Насельниці випікають не лише просфори, а й хліб, а навесні заготовляють березовий сік…

Кожний, хто приходить до Густині, відчуває очищення та оновлення. І молитви віруючих не залишаються без відповіді…

На зворотньому шляху паломники з Бердичівщини завітали до Києва, щоб побувати в Голосіївському монастирі і вшанувати пам’ять матушки Аліпії. Слава про її праведне життя та чисельні чудеса розійшлася далеко Україною. За смиренне несення скорботи і численні духовні подвиги Господь дарував їй дар зцілення та прозорливості. Людям матушка Аліпія залишила тільки одну заповідь: «Приходьте до мене, кричіть, і я почую». Тіло блаженної стариці поховано в Голосіївському монастирі, в усипальниці під храмом на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». Люди йдуть нескінченним потоком з різними проханнями і молитвами, з надією на диво, відчуваючи любов і допомогу матушки Аліпії. І вона нікого не залишає без заступництва… Додому паломники повернулися, коли вже стемніло, але втома не відчувалася, на душі було легко і радісно. Віруючі дякували Господу, що сподобив відвідати святі місця…