Престольне свято у селі Маркушах об’єднало віруючих різних парафій!

На південно-західних землях Бердичівщини, серед квітучих ланів та пишних садів, розкинулося мальовниче село Маркуші. Дев’ятнадцятого вересня, у день спомину чуда Святого Архістратига Михаїла в Хонех, православні віруючі святкують престольний празник Свято-Михайлівської парафії. Вони з великим духовним піднесенням і світлою радістю збираються на святкове Богослужіння.

Історія Свято-Михайлівської церкви в літописах та спогадах (за матеріалами сайтів «Мій Бердичів» та «Маркуші»)

Автор одного з літописів, краєзнавець та етнограф, сільський священик Михайло Мотилевич, який був настоятелем місцевої церкви протягом 40-а років: із 1876-го по 1916-й – розповідає про старий храм: «Церква дубова, у вигляді корабля з трьома куполами… в ім'я Чуда Архістратига Михаїла, побудована в 1777-му році стараннями прихожан» і зведення нового, проект якого був виконаний архітектором Стефаном Рикачовим. Будівництво тривало з травня 1899-го по квітень 1901-го років. Окрім прихожан у спорудженні та оснащенні церкви активну участь брали заможні люди з навколишніх сіл і міст. «Ця чудова споруда, яка стала пам’ятником архітектури початку XX століття, виднілася здалеку, контури білих веж із хрестами вражали кожного, хто наближався до села. Чудо-Михайлівська церква проіснувала до 1980-го року» , – пише історик та краєзнавець Володимир Редич. Дослідник розповідає про різні випробування, що випали на долю святині: «Під час сталінських репресій в селі Маркуші серед 14-и заарештованих був також священик Гервасій Сінячевський, якого розстріляли в 1937-му році ... При тоталітарному сталінському режимі в церкві перестали служити, а незабаром її перетворили в колгоспний зерносклад. На початку Великої Вітчизняної війни храм піддався нищівним руйнуванням... У роки німецько-фашистської окупації жителі села Маркуші знову зібрали кошти і відремонтували церкву. Вона стала єдиним джерелом духовного відродження...» Відступаючи, ворог знову зруйнував храм. Вдруге маркушівці реставрували церкву вже після війни, вносячи на її відновлення хто скільки міг. Дід Володимира Редича, Феофан Лукич, був псаломщиком. Не володіючи жодним інструментом, тільки за допомогою камертона, який завжди видавав одну і ту ж ноту «ля», він організував прекрасний чотириголосних церковний хор. Старожили пам’ятають ті роки: вінчання молодих у храмі і благозвучний спів, особливо «Многая літа...»

У роки радянського безбожництва у церкві влаштували зерносховище, будівля проіснувала до 1980-го року, а невдовзі її варварськи розікрали на паливо...

З 2001-го року Богослужіння почали проводити в одній із кімнат старої школи. За сторінками публікацій дослідників, частину ікон, підсвічники та інше церковне начиння подарували парафіяни Свято-Троїцького храму м. Бердичева. Після того, як звідти передали Печерську ікону Божої Матері, яка піддалася впливу часу, у сільській церкві святий образ за досить короткий час оновився, і віруючі сприйняли це як велике диво. У 2005-му році через аварійний стан старої школи храм розмістився у будинку колишньої контори. Нині ведеться будівництво нової однокупольної церкви з дзвіницею, автор проекту – заслужений архітектор України Петро Артемович Перевозник.

Святий Архістратиже Божий Михаїле, моли Бога за нас!

Вересневого осіннього дня до Свято-Михайлівського храму с. Маркушів завітав благочинний Бердичівського округу, протоієрей Віталій Бойков. За доброю традицією парафіяни й духовенство вирушили Хресним ходом із хоругвами та православними святинями назустріч урочистій процесії, яка зібрала паломників із Житомира та Бердичева і навколишніх сіл. Два потоки з’єдналися недалеко від села і з молитовними піснеспівами попрямували до Маркушів. Дорогою до них приєднувалися люди, схиляючись перед іконами у молитовному поклоні.«Радуйся, Михаїле, великий Архістратиже, з усіма Небесними Силами…» – лунало над вранішньою землею, що дихала красою та спокоєм… Хресний хід завернув до будівлі майбутнього храму, і просто неба було звершено читання Акафісту Святому Архістратигу Божому Михаїлу. Раптом захмарене небо проясніло, і сонячне проміння обдарувало молільників теплом… Далі віруючі попростували до каплиці Преподобного Нестора Літописця на території Маркушівської школи, де їх радо зустріла шкільна громада: учні та педагоги разом із директором Людмилою Михальченко. Тихо шепотіли зеленокосі берези, позолочені осінню, сяяла кетягами горобина, і квітли айстри та чорнобривці… Піднесено лунали слова молитов, відгукуючись у серцях віруючих… Одночасно біля сільської церкви було звершено водосвятний молебень.

Благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков очолив Божественну Літургію в храмі. Йому співслужили настоятель Свято-Михайлівської церкви с. Маркушів архімандрит Мануїл (Бицик), настоятель Свято-Георгіївського храму м. Бердичева протоієрей Андрій Корнющенко, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Озадівки протоієрей Ярослав Ігнатюк, протоієрей Димитрій Крушеницький та клірик Свято-Миколаївського собору протодиякон Віталій Кльон.

Свято зібрало і старих, і малих маркушівців на чолі із сільським головою Олександром Карповим. Прихожанка Марія Маринич не стримувала сліз радості: «Зустрічаємо свято з великим духовним піднесенням, із любов’ю до Бога і Матері-Церкви, з молитвами до Господа про дарування миру землі нашій!» Чудово і благозвучно лився спів церковного хору, що об'єднав півчих різних приходів. Біле облачення священства, ясні обличчя віруючих, сяйво свічок – у маленькому храмі стало світліше… Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков звернувся словами проповіді до людей, що зустрілися під покровом крил Архангела Михаїла, Небесного покровителя стольного граду Києва та села Маркушів, нагадавши про події далекої давнини в Хонех: «Ми зібралися, щоб донести до Престолу Всевишнього наші прагнення до миру в Україні і об’єднатися в соборній молитві до всіх Небесних Сил, Святих ангелів та архангелів. У давні роки, коли апостоли ходили від міста до міста й сповіщали людям Благу Звістку, святий Іоанн Богослов опинився у місцевості біля міста Ієрополя у Фрігії. І в Ієропільській пустелі Апостол прорік, що це місце буде відвідувати Архангел Михаїл і тут відбуватимуться чудеса. Настав час, і милістю Божою з надр земних пробилося незвичайне джерело з цілющою водою. Здалеку приходили сюди люди й отримували полегшення та позбавлення від недуг. У чому була благодать цього дивовижного джерела? Сам Архістратиг Божий Михаїл був покровителем цих місць, передавав їм Божественну енергію. Біля цілющого джерела недужі ставали здоровими не лише фізично, але й наверталися до Христової віри. Одного разу прибув туди язичник, грек із німою донькою, яка не говорила від народження, вона випила водиці та отримала дар мови. Вдячний батько поставив над чудотворним джерелом величний храм на честь Святого Архістратига Божого Михаїла. При церкві згодом став жити юнак Архип. Упродовж 60-и років, аж до старості, він вів надзвичайно суворе й благочестиве життя, будучи паламарем при храмі. Святе місце постійно потерпало від злих язичників, яких дратувало, що від джерела зцілялося і наверталося до Христової віри багато людей. Вони замислили зруйнувати храм, Архипа ж, який ніколи не покидав його, – вбити. Одного разу заздрісники вирішили пустити на храм воду двох річок і затопити потоком разом із праведником. Той став ревно благати Бога про захист, і на скелі з’явився Архістратиг Божий Михаїл, який затримав вируючу воду та ударом жезла спрямував у щілину, куди вона вся потекла. Начальник Небесних Сил перехрестив те місце і вознісся на небеса. Побачивши таке диво, язичники у жаху повтікали, Архип та християни славили Бога і дякували Святому Архістратигу Михаїлу за заступництво. У пам’ять про чудо це місце отримало назву Хони, що означає «розщілина».

Нехай чудо Святого Архістратига Божого Михаїла надихає нас вести благочестивий спосіб життя, бути відданими вірі батьківській, яку Господь заповідав нам берегти, як зіницю ока. Святий Архістратиже Божий Михаїле, моли Бога за нас!»

Цього святкового дня люди поважного віку, молодь та зовсім юні прихожани храму причастилися Святих Христових Таїн. Наприкінці Богослужіння отець благочинний привітав духовенство, парафіян і гостей зі святом та подякував за спільну молитву, а настоятелю церкви – за старанні пастирські труди. Архімандрит Мануїл (Бицик) у свою чергу подякував усім, хто підносить молитви до Святого Архістратига Божого Михаїла і не забуває Маркушівську землю, а благочинному Бердичівського округу протоієрею Віталію Бойкову – за постійну духовну підтримку, турботу та повчальні слова. Прихожани піднесли шановному гостю пишний уквітчаний коровай. Отець настоятель привітав іменинників цього дня і вручив їм святі просфори, проголосивши многоліття. Батюшка звершив єлеопомазання віруючих.

Свято закінчилося трапезою, приготованою стараннями парафіян, вона пройшла в теплій родинній атмосфері та дружньому спілкуванні.