У селі Троковичі попрощалися із загиблим захисником України

У вівторок, 20 січня 2026 року, у селі Троковичі Черняхівського благочиння в останню земну дорогу провели захисника Дмитра Цалка, який загинув, виконуючи бойове завдання на території Покровського району Донецької області.

Чин похорону Героя звершили клірики Черняхівського районного та Житомирського міського благочиння Житомирської єпархії УПЦ у Свято-Троїцькому храмі села Троковичі. Заупокійне богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Миколай Кордон, якому співслужили настоятель Свято-Троїцького храму села Високе протоієрей Миколай Борканін, настоятель Свято-Миколаївського храму с. Вертокиївка протоієрей Владислав Старушик. Супроводжував богослужіння хор духовенства під керівництвом клірика Житомирського Спасо-Преображенського кафедрального собору міста Житомира протодиякона Антонія Болкуневича.

По завершенню богослужіння в древній козацькій церкві села Троковичі протоієрей Владислав Старушик звернувся зі словом проповіді до рідних, близьких та односельчан новопреставленого воїна Димитрія. Отець Владислав висловив щирі слова підтримки родині полеглого захисника Батьківщини та наголосив, що воїн Димитрій виконав слова, які заповів Сам Господь наш Іісус Христос: "Немає більше тієї любові, як якщо хтось покладе душу свою за друзів своїх”. (Ін.15: 13)".

Воїн Димитрій поклав свою безсмертну душу за своїх побратимів і за кожного з нас, аби ми мали змогу жити спокійніше на рідній землі. Отець Владислав закликав усіх молитися за новопреставленого воїна Димитрія. Адже саме спільна молитва зараз найбільш необхідна його душі.

Дмитро Цалко народився 28 червня 1996 року в селі Троковичі. Дитинство захисника пройшло в рідному селі, де він закінчив 11 класів Троковицького екологічного ліцею та вступив до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій і здобув професію зварювальника. Це навчання вимагало високого рівня відповідальності та наполегливості, які були йому притаманні. Опісля працював закордоном будівельником.

Повернувшись в рідні краї, почав будувати спільний побут з коханою, згодом в Дмитра Олеговича народилося двоє синочків. Придбав дім в селі Високе, де проживав разом із дружиною Тетяною та синочками Павлом та Макаром.

У жовтні 2025 року Дмитро Олегович став на захист Держави, був мобілізований до лав ЗСУ. Він сміливо та мужньо виконував завдання із захисту рідної землі.
 

На жаль, ця страшна війна обірвала молоде життя так рано. Виконуючи поставлені завдання з оборони Держави, Цалко Дмитро Олегович героїчно загинув 9 січня 2026 року в районі населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.

Він був добрим сином, турботливим чоловіком, батьком, братом, вірним другом. Енергійний, дружелюбний, завжди готовий підставити плече допомоги — таким Дмитро назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.

З усіма військовими почестями Героя поховали на місцевому кладовищі.

Царство Небесне і вічна пам’ять полеглому Захиснику України!