Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.

12.03.2012

Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.У неділю другої седмиці Великого посту, ввечері, благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков звершив першу Пасію, очоливши читання Євангелія від Матфея, де розповідається про Хресні Страждання Спасителя.

У соборі – молитовна тиша… В надвечірніх сутінках коливається полум'я свічок. Священики правлять службу у вбранні чорного кольору – символі зречення від мирської суєти та покаяння. Посеред храму – Велике Розп’яття, перед яким із благоговінням моляться віруючі… Чин пасії зворушує серце і кличе до покаяння. Люди співпереживають Христу, намагаючись серцем зрозуміти тайну Великої Спасительної Жертви Христової. З кліросу лунає: «Почуй мене, Господи…», і душа сповнюється невимовними почуттями. Читається Євангеліє від Матфея… І піснеспіви прославляють Господа за Його добровільні страждання за спокутування наших гріхів: «Слава Страстям Твоїм, Господи, слава довготерпінню Твоєму, Господи!» І лине, прославляючи Бога, псалом: «Все, що дихає, нехай хвалить Господа!»

Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.Богослужіння зворушило людей, у багатьох на очах – сльози. «Це велике щастя, – говорить прихожанка Свято-Миколаївського собору Віра, –насолоджуватись любов'ю Господа і спілкуванням із Ним. Сьогодні під час Пасії я сповнена печалі душевної… Навіть в останні хвилини життя Ісус Христос думав про людей… І в дні посту нам треба каятися в гріхах наших».

Згадуючи Страждання Господа нашого Ісуса Христа…

«Щоразу душа сприймає дні Великого посту по-особливому. Неповторні почуття лягають на серце, коли слухаєш рядки Євангелія про останні години життя Спасителя, – звернувся до православних словами проповіді благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков. – Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.
Він прийшов на землю для спасіння людей і віддав Себе на заклання за гріхи наші. На Таємній Вечері Ісус узяв хліб і, поблагословивши, переломив і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте: це є Тіло Моє». І , взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів…» Вони не розуміли, що Господь указує на струми крові Його, що будуть виливатися з Тіла, прикутого до хреста. Так Ісус установив Таїнство Євхаристії… Й один із дванадцяти був свідком усіх чудес, що творив Ісус. Але ним рухала чорна заздрість, що наштовхнула на зле рішення – вбити Ісуса. Ми розуміємо, що для зла легко знаходиться причина, і план стає дією. І Юда зрадив свого Вчителя. Господь пророкував і майбутнє трикратне зречення одного зі своїх учнів – Петра, перш ніж проспіває півень. Після Вечері Христос прийшов у Гетсиманський сад і узяв із собою лише трьох учнів: Петра, Якова та Іоанна. Важко було Ісусові тієї миті: тягар гріхів наших пригнічував Його. Душа Ісуса тужила. І палкою була Його молитва... Він знову прийшов до Своїх учнів, що не молилися, а спали, і знову звернувся до Отця Небесного з молитвою. І втретє знайшов учнів сонними, і сказав: «Ви все ще спите і відпочиваєте? Настає година: ось віддається Син Людський в руки грішні. Вставайте, підемо: наближається той, що зрадив Мене». Наведена Юдою Іскаріотським озброєна варта заарештувала Христа, котрий зціляв немічних, живив голодних, дарував мову та слух німим і глухим. Апостоли хотіли захистити свого Вчителя. Петро вдарив мечем слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. Але Ісус Христос доторкнувся до нього і зцілив. І добровільно віддав Себе в руки ворогів».

Віруючі слухали священика та уявляли, як Петро відрікався від Спасителя, як лагідний погляд Господа проник у його серце, і сором та покаяння оволоділи Петром, і він гірко заплакав за свій тяжкий гріх і з тієї хвилини ніколи не забував свого падіння. Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.І знову перед очами проходила історія останніх днів Ісуса Христа… Лунають вигуки юрби: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!». За волею натовпу Пілат віддав Ісуса на страту, а сам умив прилюдно руки. І ось Ісус на Голгофі, на хресті між двома злочинцями. Нелюдські страждання та нестерпний біль зазнав Він. Нашими людським словами неможливо передати їх силу і глибину.

І в ці хвилини Христос заповідав Своїм мучителям: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». І сьогодні ця мудрість відкривається нашим серцям. Розіп’ятий, Христос жадав не лише води – Він прагнув бачити Свою паству, але чув глузування та знущання. Один із розбійників увірував у Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа і, покаявшись, благав, щоб Господь згадав його у Царстві Своєму. Ісус пообіцяв йому: «Нині ти будеш зі Мною в раю!» Цей приклад несе нам непохитну надію, що милосердя Боже нескінченне, і любов Божа безмірна…

Пресвята Діва Марія і святий апостол Іоанн Богослов залишалися на Голгофі біля Ісуса до звершення Божого замислу. Смертельні муки Христа наближалися до кінця… І темрява покрила всю землю, і сонце померкло… І вигукнув Ісус: «Боже Мій, навіщо Ти Мене залишив?», і це було виявом надзвичайної скорботи душі Боголюдини. Для Великої Любові було важко відчувати хвилини Богозалишеності. В останні миттєвості Свого життя Він мовив: «Звершилось!», схилив голову до хреста і випустив дух. Це був Його останній притулок…

Отець благочинний продовжував натхненну проповідь і ділився своїми почуттями із віруючими: «Ми причетні до цієї великої події і схиляємо в покорі свої голови й коліна перед Розп'яттям, розуміючи, що немає нічого вищого за Його подвиг. Ми переживаємо сьогодні Страждання Христові. І коли ми причащаємося, кожний раз до нас приходить живий Бог, ми приймаємо Тіло і Кров Спасителя всередину себе і стаємо співучасниками далеких подій…»

Вечірню з чином Пасії звершено в Свято-Миколаївському соборі.Багато відкрилося людям у храмі. Вони виходили з оновленими душами… В серці бердичівлянки Марії – почуття любові та надії: «Вся служба і слова проповіді зачепили мене. Ми боржники перед Його Божественною Святістю і Чистотою, перед Стражданнями Христовими. Я прошу в Господа вибачення. Бог любить усіх нас…»

Чин пасії вперше з’явився в часи святителя Петра Могили. Він був упорядником цього послідування, який згодом надрукували у Києво-Печерській Лаврі. Слово «пасія» з латинської означає «страждати». Це особлива постова служба яскраво розкриває віруючим суть Великого посту. Про подвиг, спасительну жертву Христа розповідають усі чотири євангелісти. І у вечірньому Богослужінні з чином Пасії, в молитвах – глибина релігійних відчуттів та переживань. На Хресті, перед священним зображенням якого ми стоїмо благоговійно, звершилися спокутування гріхів наших і примирення Бога з людством. Христос із нами повсякчас, великий Праведник і Подвижник в чеснотах служив і служить нам. Так будемо ж у Вірі, Надії і Любові творити наше Вічне Спасіння!

прес-служба Бердичівського благочиння

Роздiл: 
Новости Благочиний