Друга Неділя Великого посту закликає нас до покаяння.
У другу неділю Великого посту Свята Церква, через Євангеліє, запрошує віруючих прийняти Божественне повідомлення про необхідність цілісного навернення до Господа Бога і закликає до посиленої молитви, покаяння та справ милосердя.
В цей день Свято-Миколаївський храм був переповнений благовірним людом. Божественну літургію очолив клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Зиновій Ромах.
Поспішаємо до Тайни Покаяння…
Нелегким є шлях навернення, покаяння і повного преображення. Саме під час Великого посту, особливо на його початку, на шляху духовної боротьби ми відчуваємо ті труднощі, які відбуваються через життя поза Божими законами. В храмі ми чуємо про те, що благодать Божа зробила з людьми, які зуміли покаятися і звернутися всіма думками, всією душею до Господа Бога. І другий тиждень посту даний нам для того, щоб пережити відчуття каяття за те, що Євангеліє називає «розслабленістю»: за ту бездуховність, яку ми переживаємо, за нашу неміч і слабкість, за нашу гріховну хворобливість.
pНадзвичайно повчальним і виразним є Євангельське читання другої неділі. Слухаючи уривок від Марка, люди уявляють, що відбувалося в Капернаумі, в домі, де мешкав Ісус Христос. Під час проповіді протоієрея Зиновія Ромаха, клірика Свято-Миколаївського собору, віруючі, тамуючи дихання, ловили кожне слово, звернене до них: «В приміщенні зібралося стільки народу, що не було вільного місця. І ось четверо прийшли до Нього, несучи розслабленого. Через великий натовп мусили розкрити стелю над місцем, де Він був, й спустити ліжко, на якому лежав хворий. Ісус, побачивши їхню віру, сказав розслабленому: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи». Чому ж може навчити нас ця коротка оповідь? Які ж шляхи виправлення, щоб стати гідним Царства Божого? Чи замислюємося ми над своїми вчинками, чи маємо терпіння, покаяння, великодушність і любов? Чи часто просимо вибачення? У нашому житті кожний творить діалог із іншими. А що ж таке – наша мова? Спілкування має служити добру, живе, гарне слово має служити істині, виховувати. Але в житті не завжди буває так. Про одні речі ми комусь говоримо «ні», а іншим – «так». І втрачається момент істини. Хтось сказав, що мова може приховати правду. І в цьому є доля істини. Як часто ми принижуємо словами, лестимо, часом говоримо не те, що думаємо… Священне Писання актуальне й зараз і вчить нас, що свою доброту треба доводити справами милосердя. Коли Ісус зцілив хвору людину, то побачив недовірливі очі іудеїв і сказав: «Чого лукаве мислите в серцях ваших?» Фарисеї сиділи і думали: «Як може цей так говорити? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» І тихо заговорили між собою: «Він богохулить». Їх не здивувало те, що людина встала з ліжка – їм важливо було дотримуватися букви закону.
Що важливіше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко і йди? Спасителю було важливішим оздоровити душу, ніж тіло. І за прощення гріхів людині повернене здоров'я».
Отець Зиновій згадав Понтія Пілата, який спитав: «Що є істина!» перед розп'яттям Христа, не чекаючи відповіді на ці слова і творячи свою злу справу. Його не цікавила правда, заради якої прийшов Господь Бог. «Ми знаємо, що основою нашого спасіння є дотримання Божої Заповіді: «Не свідчи неправдиво на ближнього свого», –проповідував священник. – І це карається духовно. Сьогодні Євангельське читання говорить нам: людина має відповідати за свої слова. Якщо маємо чисте серце і покаяння – прощаються і гріхи.
Колись один чоловік, будучи дитиною, зрубав сокирою квітуче дерево і щиро зізнався в цьому розлюченому батькові, який сказав: «Ця правда варта більшого, ніж саме плодоноснее дерево». У нашому прагненні до ідеалу ми маємо бути носіями істини. Пригадайте, як пише євангелист Марк: «Ісус, узрівши їхню віру…», робить оздоровлення розслабленого. Справді, перед нами постає приклад глибокої і щирої віри у те, що хвора людина буде оздоровлена Спасителем. Ісус вчинив те, на що люди надіялись. А чи готові ми сьогодні віддати життя свої за інших, рятувати їх своєю вірою, допомагати ближнім? «Помолися за мене», – кажемо іноді ми. Наскільки це важливо! Навчімося дбати про наших ближніх, молитвою підносити їх.
І другий важливий аспект – Христос відкрив силу Свого Божества, сказавши до розслабленого: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи». Дивовижний дар прощення походить від Отця, тому Ісус веде тих, котрі Йому заперечують, до відкриття цієї істини, відповідаючи: «Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати». Тобто, Син Самого Отця, Який воістину став людиною, аби взяти на Себе гріхи всіх людей. Але зрозуміти це можна лише після того, як Ісус заради спасіння людства віддав за нас Своє життя на хресті.
В час посту ми маємо можливість подумати над сенсом нашого життя. Щоб не залишилася порожньою душа ваша, озброюйте себе духовністю, яку дає нам Господь. Просіть, і дасться вам…»
Спаситель дав апостолам та їхнім наступникам владу творити великі справи і прощати людям гріхи, нагадав протоієрей Зиновій Ромах: «Він залишив нам цінний дар – Святу Тайну Сповіді. Людина, яка гідно приступає до покаяння, приймає від Божого милосердя прощення. Під час Великого посту, говорить нам Євангеліє, людина має очистити себе, щоб гідно зустріти світле Воскресіння Христове».
В дні Святої Чотиридесятниці ми особливо переживаємо зустріч із Христом. Прихожанка Свято-Миколаївського собору Надія Григорівна Корнійчук прагне якнайбільше віддати Богу свою любов: «Щоденно молюся, читаю Святе Письмо, сповідаюся і єднаюся з Господом в Євхаристії. І це дуже важливо. З відкритим серцем я слухала сьогодні проповідь і думала про своє життя». Галина Олександрівна Данилюк привела до Причастя маленьку донечку Софійку: «Це потрібно для її духовного здоров'я. Вона змалечку пізнає Бога і має вчитися молитися, звертати увагу на свої вчинки та ставлення до людей».
Час Великого посту закликає нас до покаяння шляхом доброї сердечної сповіді. Господь знає нашу духовну неміч і хоче оздоровити нас. Саме вірою ми відповідаємо на той великий дар любові Ісуса, дарований нам Небесним Отцем.
Шукати віру в собі…
У другу неділю Великого посту Свята Церква вшановує пам'ять святителя Григорія Палами, архієпископа Солунського – ревного поборника чернечого життя і духовного діяння, виразника особливого церковного вчення про Фаворське світло, яким Господь просяяв у годину Свого чудового Преображення на горі Фавор.
Твір «Томос віри» святий Григорій Палама починає словами апостола Павла: «Ми – причасники Божества» і говорить про можливість для людини стяжання благодаті Святого Духа та про шляхи до цього – молитву і благочестя. Саме до цього Церква особливо призиває віруючих у дні Великого посту. І друга неділя його звертає наш духовний погляд на вчення святого Григорія Палами про образ Божий у нас.
Свята Церква веде нас дорогою, на якій люди знаходять себе і свою причетність до Божества. І в ці тижні Великого посту ми повинні через віру в Христа відкрити шлях до бачення нерукотворного Світла Фаворського.
Прес-служба Бердичівського округу.
- 8172 перегляди
- Русский