Великопісне послання митрополита Житомирського і Новоград-Волинського НИКОДИМА 2019
Великопісне послання митрополита Житомирського і Новоград-Волинського НИКОДИМА боголюбивим пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Житомирської єпархії Української Православної Церкви
«Піст є початок і підстава всякого духовного діяння»
(Преп. Симеон Новий Богослов.)
Улюблені в Господі всечесні пастирі, боголюбиве чернецтво, дорогі браття і сестри!
Ось знову Церква одягається в темні ризи, плаче через покаянні стихири, а душа радіє і тріпоче, чекаючи цього часу – Великого посту.
Всім відомо, що він передує Великодню – Світлому Христовому Воскресінню, і готує нас до співпереживання Євангельських подій Страсної седмиці: добровільного віддавання Себе на страждання, наруги та ганебну смерть Господа нашого Іісуса Христа.
Святитель Феофан Затворник називає піст «періодом спасительного лікування душ, засобом для очищення від усього старого, таємного і брудного».
Отже, ми ̶ напередодні Великого Посту. І нехай кожен із нас почне свій шлях до світлого Христового Воскресіння, будучи щирими один перед одним та маючи сили, щоб знайти слова і сказати: «Прости мене, брате!», у сподіванні почути у відповідь: «Господь простить і я прощаю. Прости й мене грішного». Преподобний Єфрем Сірин, молитва якого багатократно звучатиме протягом Великого посту, говорив: «Господь не прощає того, хто не прощає брата свого» (прп. Єфрем Сірин, 33, 111). Починаючи піст із взаємного прощення, ми вже стаємо на шлях Богові угодний, бо виконуємо заповідь Божу. У прощені і відпущенні гріхів ми прагнемо до нашого Хрещення, вбираємося в одяг праведності Христової і, подібно до блудного сина, повертаємося в рідну домівку.
Церква закликає нас присвятити десяту частину свого часу від загального числа днів року для Бога, тобто зайняти цей час молитвою, ділами милосердя і виправлення свого життя. І не умоглядно тільки, але діяльно, схиляючи себе до добродіяння. Адже всі ми добре знаємо, як легко здійснюються справи, що сприяють нашому успіху, для нашого задоволення і нашого особистого блага, і як, в той же час, нелегко робити вчинки для блага іншої людини. Тим більше важче приносити в жертву свої бажання для Невидимого і такого незбагненного Бога.
Розуміння християнського посту, як своєрідної дієти, що володіє здатністю рятувати людину і робити її богоугодною, суперечить нашому розумінню Святого Письма і традиції Церкви. Але, різні обмеження, через подолання випробувань, смиренність і несення хреста, відіграють значну і позитивну роль в житті віруючого.
Кожному християнинові слід вгамовувати свою плоть фізичними позбавленнями і працею, щоб пересиченість і лінь не служили спокусою до гріха. Коли я немічний в собі, я сильний в Бога.
Будь-яка справа вимагає праці, і виконання її пов'язано з напругою тілесних і душевних сил людини. Так само відбувається і в духовній праці. Потрібна участь всієї людини, всіх її тілесних і душевних сил. Без напруження волі, без виховання наших почуттів і утримання помислів на предметах віри неможливо наше виправлення і засвоєння Христа. Без тілесної праці і справ віри неможливе наше спасіння для вічності. Ось тому піст необхідний для нас, як засіб діяльного каяття і час тілесного подвигу, вчиненого за вірою і тільки для Бога, не для земних благ. З точки зору раціональної людини заняття непрактичне і безглузде. Але з духовної точки зору безкорисливо присвячене Богу і молитві.
Пам’ятаймо, що утримання від грубих плотських гріхів ще не робить нас праведними. Є багато, здається нам, незначних гріхів, які як пісок численні і як вітер постійні.
Тільки щире, палаюче любов'ю до Бога і трепетне словес Його серце може вмістити і пізнати благодать відвідування душі Христом через покаяння і любов. Тільки тому, що ми прощені, що ми улюблені, можна почати змінюватися, а не навпаки.
Простити – значить прийняти іншого, як Христос прийняв нас, значить носити тягарі один одного, як Він несе наш тягар – тягар одночасно і жертви і кривдника – з радісною, вдячною любов'ю до одних і з радісною та жертовною любов'ю до інших.
В цей складний час нашого сьогодення, розділяючи з народом нашим усі загрози, страждання і виклики, та дбаючи про його безпеку і благо, наша Українська Православна Церква і цього разу закликає до посиленої молитви за відновлення в нашій країні миру і територіальної цілісності. Не піддаватися нагнітанню тривожного стану, зокрема з боку тих, хто намагається посіяти в наших серцях паніку і почуття зневіри. Тому продовжуємо благати у Господа миру для нашої землі, не даймо себе покорити злобі й ненависті, а вдягнувшись у броню правди і справедливості, відважно проповідуючи Євангеліє миру, захищаймо свої серця щитом віри, укріплюючи її Словом Божим і молитвою (Еф. 6:10–17).
У ранах Іісуса – наш порятунок, в Його Крові – наше спокутування, в Його Воскресінні – наша праведність, в Його Вознесіння і Таїнствах – наша надія.
Хрест Його свідчить про Його віру в людство і в кожну окрему людину, про Його незламну надію; ось чому Його смерть стає нашим життям, а Його Воскресіння – самою Вічністю для нас.
+ Никодим,
Митрополит Житомирський
і Новоград-Волинський
2019 р.
м. Житомир.
- 5410 просмотров
- Українська