Колядки Любарського благочиння.

Віфлеємський вертеп – це народження Божого Сина у Віфлеємській печері. Різдво у Віфлеємі показало віру вибраного народу. Бог прийшов до народу, який через нерозуміння свого покликання почав блукати і шукати обіцяної землі. Через нерозуміння своєї вибраності почав гордитись і ставати егоцентричним народом, готовим вбивати інших, каменувати тих, що помилялись, розпинати тих, які думали і говорили по-іншому. «Син Божий прийшов спасти те, що загинуло».

Прийшов у темряву – щоб роз’яснити її; у холод – щоб зігріти; у голод – щоб нагодувати; у печеру – щоб зробити її домівкою. Бог не залишав народ, очищував, закликав до навернення. У відповідь отримав незадоволення, нарікання, неприйняття і смерть на хресті. «До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли» .

Український вертеп – це народження Божого Сина в кожній українській родині. Різдво в Україні – це прийняття Божого Слова. Неприйняття й нерозуміння такого вертепу – це неприйняття і нерозуміння Божого Слова.

Мудреці зі Сходу знайшли Новонароджене Дитя там, де вказувала зірка. Ті, що не слухають Божого Слова, досі шукають Його у яслах. Він вже не у Віфлеємській печері, а у вертепі свого серця, своєї родини, свого міста і держави. Так Вертеп показує конкретне місце, де має відбутись Різдво Христове – зцілення, новонародження, прихід Спасителя. Мудреці – це ті, для яких Таїнства Церкви, як зірка, вказують дорогу до Церкви, до Євхаристії, щоб навчитись приймати і любити Христа, побачити Новонароджене Дитя.

Після почутого в Євангелії і побаченого в Літургії, серця сповнюються позитивними емоціями, за якими слідують позитивні слова і діяння – втілення Слова, подяка за Різдво, подяка за різдвяний вертеп.

Метою вертепу є не просто показати те, що було, але те, що є сьогодні, де Іісус хоче народитися, прийти і зцілити. Вертеп говорить про нашу любов яку ми висловлюємо і через Різдвяну коляду.

Прес-служба Любарського благочиння.