Страсна П'ятниця – день великої скорботи і глибоких дум.

У Страсну П’ятницю весь православний світ згадує розп’яття Спасителя. В цей найскорботніший день прихожани Свято-Миколаївського собору в молитовному мовчанні застигли в храмі, чекаючи на особливі хвилини, щоб вклонитися Плащаниці, помолитися біля неї і вшанувати Спасителя.

Страсна п'ятниця – день тиші і глибокого осмислення кожним свого життя. День Страждань і Смерті Господа нашого Ісуса Христа… Вранці в храмі звершуються Царські Часи. Читають особливі псалми, старозавітне пророцтво, Апостол і Євангеліє… Останні години земного життя Христа… Тихо й протяжно звучить: «Слава Страстям Твоїм Господи…», «Поклоняємося страстям Твоїм, Христе…»

Починається Вечірня… Священнослужителі виносять із вівтаря Плащаницю і встановлюють посеред собору в оточенні білих квітів. Свята Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус після зняття з Хреста. Віруючі опустилися перед нею на коліна, ніби перед Самим Христом, із почуттям глибокого суму та невимовної любові до Господа. «В цей день ми бачимо результат наших людських діянь: результат нашої злоби, підступності і заздрості, – слухали православні, затамувавши подих, слова проповіді клірика Свято-Миколаївського собору протоієрея Зиновія Ромаха. – Ми зазіхнули на святе – Господа Бога, на Його любов, справедливість і милість до нас. І сьогодні, як ніколи, згадуємо початок буття світу, спокутуваного і освяченого Господом Ісусом Христом. Ми завжди просимо в Бога: «Подай, Господи…», але є і хвилини, коли потрібно дякувати Йому. Великий Піст нам даний для того, щоб перебувати в молитві покаяння і говорити: «Господи, прости мені!» І кожний знає свою провину, свої недоліки… Нехай же це буде між нами і Богом. І ми повинні сказати Йому: «Прости за нас, наших батьків і всі попередні покоління». Адже ми є спадкоємцями як доброго, так і поганого. Як часто ми забуваємо про ближніх своїх! Свята Церква радить нам пам’ятати і про тих, хто відійшов у вічність, піклуватися про їх могили. Всі ми на кладовищі однакові перед Богом… І тільки Він може судити нас. І сьогодні ми маємо замислитися над своїм життям. І, стоячи перед Плащаницею, розуміємо, якою вдячністю до Нього повинні бути сповнені наші серця».

Схиливши голови, люди стояли перед Плащаницею. І, вклонившися, приступали до неї й побожно цілували. Обличчя Марії Торопової зволожене сльозами, з благоговійної скорботою вона говорить: «Христос віддав за нас Своє життя, щоб Воно продовжувалося в нас. Дякую Йому, що вже 87 років тримає мене. Прошу в Господа прощення за гріхи наші. І сьогодні молюся за рідних, за свого загиблого в роки війни чоловіка». Як каже Ольга Чирва, «біля Плащаниці ми думаємо, якою великою ціною позбавлені від вічної смерті. І від серця, від душі просимо Господа нас простити…»

Кожний і з нас, грішних, у відповіді за цю страшну Велику П'ятницю, бо вона сталася тільки тому, що людина втратила любов, відірвався від Бога. І, прикладаючись до Святої Плащаниці, будемо це робити з трепетом і дякувати Господу за спасіння… Він чує кожну нашу молитву, кожний подих. І це дає сили та мужність слідувати Заповідям Божим. Нехай же не позбавить нас Господь Небесного Царства!