Свято-Покровський храм с. Мирославки молитовно відзначив своє престольне свято!

Чотирнадцятого жовтня православний люд святкує Покрову Пресвятої Богородиці. Для мешканців села Мирославки цей празник – друга Пасха.

На честь Покрови Божої Матері в Україні збудовано багато храмів. Є такі і на Бердичівщині: у селах Мирославці, Радянському, Никонівці, Великих Гадомцях та Закутинцях. Цього року Мирославський Свято-Покровський храм зібрав на престольне свято чимало віруючих.

Коли осінь вступає в свої права, і золотом спалахує листя на березах, багряніють красені-клени, а осики переливають бронзою, коли дні стають прозорими, кришталевими, а синє небо – пронизливо блакитним і високим, до нас приходить свято Покрови Пресвятої Богородиці. І знову Діва Марія розкидає над нами небесно-синій омофор, щоби захистити і пригорнути кожного під Свій Материнський Покров. Немає християнської душі без любові до Пречистої Богородиці, ЇЇ образ є чи не в кожній українській оселі.

Перший храм, приписаний до приходу в Мирославці (тоді село носило назву Голодьки), збудували в Райках у 1754-му році. Це була дерев'яна п'ятибанна церква Святої Трійці, встановлена на кам'яній підмурівці. Поряд знаходилась дзвіниця, також дерев'яна. За радянської влади, в 30-х роках минулого століття, храм закрили, натомість тут розмістили сільський клуб. У 1965-му будівля колишньої церкви згоріла, а її залишки розібрали.

Свято-Покровська церква у Мирославці існує понад сто років.Як розповідає церковний староста Ганна Слободенюк, у часи безбожництва в храмі влаштували сільський клуб, а з приходом німецьких окупантів там розмістили стайню. На початку 90-х років голова колгоспу Сергій Горячий, який більшу частину свого свідомого життя прожив і пропрацював у Мирославці, допоміг відновити колишню Свято-Покровську церкву. Місцевий художник Михайло Довбищук розписував храм, копітка робота тривала протягом майже трьох років. І нині око радують створені ним картини та ікони. У вишитих рушниках і серветках, різнобарв’ї квітів та домашньому затишку – у всьому і всюди відчувається турбота прихожан про свою церкву. Щороку до храму на престольне свято поспішають ті, чиє життя так чи інакше пов’язане з Мирославкою. Три Галини з Бердичева: Димчик, Стучик та Слюсарчук – закінчили тут школу наприкінці 50-х – початку 60-х років, проте жінки не забувають рідне землю, своє коріння і стежину до Мирославської церкви. Постійний меценат храму, уродженка села Надія Шевчук, згадує, скільки зусиль було прикладено жителями для відбудови та облаштування церкви – осередку духовного життя Мирославки, де свого часу вінчалися її діти, і з великою повагою говорить про настоятеля храму: «До отця Димитрія йдуть за порадою і дорослі, і діти. Він ніколи не відмовляє людям у допомозі, завжди підтримає та розрадить».

Ольга Бєлік із Бердичева також приїхала на престольне свято, вона переконана, що в такі дні, коли люди збираються разом у храмі, зникають усякі непорозуміння та негаразди, і всі перебувають у духовному піднесенні. Спільна молитва об’єднала мешканців Мирославки на чолі з сільським головою Тамілою Довбищук і жителів Маркушів, Демчина, Скраглівки, Малосілки та інших сіл району.

Святкове Богослужіння очолив настоятель Свято-Михайлівського храму с. Маркушів ієромонах Мануїл (Бицик). Йому співслужив настоятель Свято-Покровського храму с. Мирославки протоієрей Димитрій Крушеницький. Після водосвятного молебню було звершено Божественну Літургію. Своїм співом усіх потішив церковний хор на чолі з регентом – Неонілою Лисюк. У натхненній проповіді ієромонах Мануїл (Бицик) нагадав віруючим давню подію, пов’язану з містом Константинополем та іменами преподобного Андрія Юродивого і його учня Єпіфанія, коли під час облоги люди молилися у Влахернській церкві, благаючи заступництва Божої Матері перед лицем страшної небезпеки, і Цариця Небесна зглянулась на їх прохання: «Пречиста Діва зняла зі Своєї голови покривало-омофор і розпростерла його над людьми, що були в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих та невидимих… І нині Покров Божої Матері простягається над нами. У важкі часи ми з молитвою звертаємося до Неї, просячи молитовного предстательства перед Престолом Божим. Як у давнину осяялась Влахернська церква милістю Божою, так і у вашому, колись зруйнованому, а потім відновленому храмі, загорілася лампада молитви. І Пресвята Богородиця знає та розуміє нас, Своїх дітей, простягає руку допомоги, невпинно молиться за нас перед Своїм Сином і просить, щоби Він помилував нас, грішних…» Священик закликав усіх бути гідними християнами, виконувати Заповіді Божі, жити в мирі і злагоді.

У день престольного свята багато віруючих причастилися Святих Христових Тайн…

Богослужіння завершилося Хресним ходом навколо храму. День видався на диво сонячним, земля переливалася всіма відтінками осінніх фарб, злітало легкими метеликами листя з дерев – на свято Покрови Пресвятої Богородиці природа постала в особливій, незвичайній красі…

Настоятель храму протоієрей Димитрій Крушеницький подякував віруючим за розділену духовну радість, за спільну молитву і закликав усім серцем молитися за мир: «Нехай Матір Божа покриє нас від усякого зла Чесним Своїм омофором, нехай Господь за молитвами Пресвятої Богородиці дарує злагоду і спокій народу України!»