У селі Никонівці Бердичівського району освячено пам’ятний знак загиблому воїну – Віктору Верещаку

Його очі дивилися на світ з меморіальної дошки, встановленої на стіні рідної школи в селі Никонівці. Колишній випускник Віктор Верещак загинув майже рік тому, захищаючи територіальну цілісність незалежної України… Настоятель Свято-Покровського храму протоієрей Іоанн Попадич освятив пам’ятний знак…

Вони не стримували сліз і болю – батьки, рідні, бойові побратими, друзі і знайомі Віктора, вчителі та учні, представники влади і всі ті, хто прийшов, щоби вшанувати його пам’ять, переживаючи почуття глибокої скорботи і водночас великої гордості за свого земляка. Присутні односельці та згорьовані рідні вдивлялися у світлину загиблого, смуток і біль оселилися в серцях… Під портретом, викарбуваним на меморіальній дошці, стояли запалена лампадка і ніжні білі проліски – символ надії й перемоги сил добра. Хвилюючі думки та слова звучали з вуст голови Бердичівської районної ради Костянтина Мулярчука, сільського голови Олени Мазур, директора школи Сергія Костійчука, класного керівника Івана Габця, однокласниці Ірини Вовнюк і бібліотекаря Лариси Білоус про «добру людину, надійного друга, єдину опору для батьків, хворої дружини й двох дітей, хорошу людину, яка користувалася авторитетом і повагою» – справжнього сина Бердичівської землі.

Никонівку, улюблену малу батьківщину, Віктор Верещак ніколи не забував: і навчаючись у ПТУ № 4 Бердичева, де здобував освіту будівельника, і працюючи в місті на заводі «Прогрес» та селі Семенівці. Восени 2013-го року він зустрів своє 42-річчя, а 13-го травня 2014-го сержант 2-го дивізіону 26-ї Бердичівської артилерійської бригади загинув біля села Рівного Херсонської області від вибуху самохідної артилерійської установки під час проведення навчань...

Право відкрити меморіальну дошку надали дітям полеглого героя, юним Юрію та Оксані, та його товаришам по зброї. І звучали в тиші чисті дитячі голоси, віддаючи шану світлій пам’яті колишнього учня, котрий закінчив школу в 1987-му році і ось повернувся сюди, зображеним у граніті…

На меморіальній дошці – слова: «Пам’ять про тебе не вмре, не згасне та вічно житиме в наших серцях».

Вже мати не обійме сина,
Та сліз нема в її очах,
Бо син поліг за Україну,
Герой не вмер, він – у серцях…

Настоятель Свято-Покровського храму протоієрей Іоанн Попадич відслужив заупокійну літію за полеглим воїном та звершив освячення пам’ятного знаку. Люди молилися за упокій душі спочилого раба Божого – загиблого Віктора, за мир і спокій в нашій країні.

Вічна і світла йому пам’ять…