Друга пасія у час Великого посту.

Ввечері у неділю 4-у Великого посту у Свято-Миколаївському соборі було звершено чин Пасії. Богослужіння очолив клірик храму протоієрей Роман Натальчук.
До Великого Розп’яття посеред собору підходили і підходили віруючі, побожно вклоняючись розп’ятому Христу. В храмі панувала благоговійна тиша, тріпотіли вогники свічок у руках православних…

Пасія – особливо зворушлива Великопісна служба… Пасія, молитовне пам'ятання про страждання Спасителя, веде нас через терени Святої Чотиридесятниці до седмиці Страстей Христових і Його Славного Воскресіння. Під час цього богослужіння людина надихається до духовного подвигу, до вдосконалення і слідування за Христом. Звучить багаторазове «Слава Страстям Твоїм, Господи, слава довготерпінню Твоєму, Господи…»

Віруючі слухають слова Євангелія від Святого Луки, яке розповідає про одночасно величні і страшні муки Христа. І перед очима постають картини хресних страждань Спасителя. Своїми думками люди линуть до Гефсиманського саду, до Голгофи – тих місць, де перетерпів муки Христос, і мимоволі стають учасниками великих подій.

Із запаленою свічкою слухає Слово Боже Софія Осадчук, зворушена глибиною та силою богослужіння: «Як Господь за нас страждав! Пасія хвилює душу і кличе до покаяння…»

Наприкінці служби звучать слова проповіді протоієрея Романа Натальчука: «Розп’яття нагадує нам про події Страсного тижня. Пасія – служба глибоко повчальна і має високий духовно-моральний зміст. Вона проникає в душу дивовижними мелодійними піснеспівами. Ми стоїмо перед Розп’яттям і волаємо до Христа, і славимо його… Ми згадуємо страждання Спасителя, і все суєтне відходить. Господня любов дає сили йти шляхом спасіння…

Ми пройшли більшу частину Великого посту. І така служба, як Пасія, навчає нас терпінню і любові, зміцнює в благочесті й прагненні досягнути прощення своїх гріхів, надихає нас, щоби гідно пройти далі терен великопісного подвигу. Дуже важливо відвідувати церковні богослужіння: вони сповнені покаянного духу. Читається молитва святого Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого…» Ми визнаємо, що Бог є володарем нашого життя, Спасителем наших душ і вчимося в Нього смирення, терпіння й любові...

Великий піст – час духовної скорботи, за якою буде світла радість Воскресіння Христового…»
Люди тихо й побожно виходили з храму, роздумуючи про святі Страсті Господа нашого Ісуса Христа, виходили з оновленими душами, з серцями, повними любові й надії…