Слово на вручення жезла

Слово на вручення жезла Преосвященному Никодимові, єпископу Шепетівському і Славутському.

Преосвященний єпископе Никодиме!

Милістю Всеблагого Творця, через покладання рук собору архієреїв і молитви боголюбивого віруючого народу ти сьогодні возведений на найвищий ієрархічний ступінь церковного служіння в сані єпископа. Відтепер, успадкувавши апостольську благодать, ти є продовжувачем справи Христової.

Твоє служіння полягатиме у вчителюванні, молитовному предстательстві перед Господом, звершенні святих таїнств для примирення людей із Богом і єднання з Ним у Царстві Його вічної слави.

Архіпастирське служіння велике за своїм походженням, покликанням і значенням. Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов у Книзі Одкровень писав, що Ісус Христос, спокутував нас «Кров'ю Своєю... зробив нас царями і священиками Богові нашому; ми будемо царювати на землі» (Одкр. 5, 10).

На духовну висоту архієрейства вказує святитель Іоанн Златоуст, пояснюючи, що священнослужитель, насамперед єпископ, хоч і звершує своє служіння на землі, але встановлено воно на небі й духовно дано не людиною і не якоюсь іншою створеною владою, а самим Духом Святим, Котрий допустив людині приймати на себе служіння ангелів небесних.

Висота святительства вимагає духовного способу життя. Єпископ як доглядач Церкви Христової повинен бути прикладом у всьому: вченні, розмові, подвигу й молитві. Наслідуючи Пастиреначальника Христа, Який прийшов не судити світ, а послужити йому (Ін. 12, 47), архіпастир повинен бути для своєї пастви не грізним суддею, а люблячим батьком.

Апостол Павло в посланні до Тимофія говорив, що «мета наставляння є любов від чистого серця і доброї совісті та нелицемірної віри» (1 Тим. 1, 5). Так і ти намагайся втілити у своєму житті першу й головну заповідь про любов до Бога й ближнього (Мф. 22, 37-39).

Не думай, що твоє життя буде встелене трояндовими пелюстками - висота служіння передбачає випробування й спокуси. Єпископ, як пастир добрий, повинен бути готовим покласти своє життя за пасомих; умерти для себе, щоб жити для інших; стати жебраком, щоб бути багатим у Бога; пройти Голгофу, щоб воскреснути в Царстві Небесному. «Ніхто не має більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх», - заповідає Спаситель (Ін. 15, 13).

Учора в слові при нареченні ти сповідував перед нами свій трепет перед майбутнім служінням. По-християнськи й по-людськи це похвально й зрозуміло, тому що закликаний ти до єпископства замолоду. Але пам'ятай, молодість і високий сан не повинні бути приводом для гордощів та, як наслідок, віддаленості від пастви. Не соромся просити поради більш досвідчених.

Святий апостол Павло сьогодні звертається до тебе: «Нехай ніхто не знехтує юністю твоєю; але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, у дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим 4, 12). Як служитель Христовий зміцняйся настановами священномученика Ігнатія Богоносця, єпископа Антиохійського, який у посланні до Магнезійців писав, що «потрібно не зневажати єпископа за його вік, а силою Бога Отця всіляко його поважати... втім, не його, але Отця Ісуса Христа, Єпископа всіх. Отже, на честь Того, Хто захотів цього, нам потрібно коритися без лицемірства, тому що такий (лицемірний) обманює не цього видимого єпископа, а Невидимого».

У хвилини тривог знаходь розраду в молитві й не забувай своїх наставників, насамперед Високопреосвященнішого Симеона, архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського, а також сестер нашого ставропігійного Успіння Пресвятої Богородиці Зимненського Святогірського монастиря, які духовно опікували тебе.

Вступаючи на поприще високого й відповідального служіння, будь гідним єпископом Української Православної Церкви, вірним і відданим її традиціям, настановам і канонам. Дотримуйся єдності Святої Вселенської Церкви Христової.

А тепер прийми цей жезл - символ єпископської влади - і дай перше архієрейське благословення народу Божому, який співпереживав і молився про тебе в сакраментальні хвилини твого життя.

Вручення жезла єпископу Никодиму.

Вручення жезла єпископу Никодиму.