Голодомору з пам’яті не стерти

...Раптом туга стискає душу мою...
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихенько молитву свою -
Тих, голодних, 30-х я гріх замолю... .

Що може бути страшніше за голодні дитячі очі? Що може бути страшніше за відчай матері, яка не має що дати поїсти дитині, аби зберегти її життя? Що може бути страшніше за безумство, викликане тривалим голодуванням?

Відзначаючи одну з найтрагічніших дат в історії українського народу – 80-річчя голодомору і вшановуючи пам’ять безвинних жертв, ми ще і ще раз гортаємо жахітливо чорний літопис, сторінки якого кровоточать, плачуть, стогнуть і кричать.

23 листопада об 11.00 на Новоград-Волинському меморіальному кладовищі, біля пам’ятного знаку жертвам голодоморів, відбувся мітинг-реквієм з покладанням траурних вінків, композицій із житніх, пшеничних колосків, запаленням символічних свічок та молитвою за померлих.

Участь у загальноміському жалобному заході взяли: благочинний Новоград-Волинського Троїцького округу протоієрей Валентин Мороз, диякон Олег Миронюк та клір Свято-Троїцького кафедрального собору, міський голова В.І.Загривий, заступники міського голови, представники міської та районної влади, активісти молодіжного клубу активного покоління «NIKA», працівники освіти, медицини, культури, учні шкіл та всі небайдужі жителі міста.

За благословенням архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима, в День пам’яті жертв голодомору на кладовищі було звершено літію за невинно убієнних голодом.
«Здається, сама природа у 80-ту річницю голодомору, разом з мільйонами українців, плаче за померлими від голоду в роки тієї страшної трагедії.

В кожному храмі Української Православної Церкви сьогодні відправляються заупокійні богослужіння. В текстах богослужінь звучать слова: «Упокой, Господи тих, хто загинув від голоду в роки лихоліть від безбожної влади».

Ми маємо згадувати сьогодні, і ніколи не забувати, ті страшні події, щоб ні за яких обставин не допустити повторення. Висновки, які має зробити нинішнє покоління очевидні: - без Бога людина існувати не може. Ми бажаємо усопшим вічної пам’яті. Але, при цьому, пам’ять наша має бути християнською, тобто молитовною.

От якби, замість ненависті і закликів до помсти, які ми чуємо з вуст деяких сил, кожен українець просто помолився б за усопших, це було б великою справою. Молитва – це єдине, що ми можемо зробити для тих, хто загинув...», - з такими щирими словами звернувся до присутніх отець Валентин.

Священик зауважив, що суспільство має навчитись пробачити тим, хто коїть лихо. Людина, яка пам’ятає образи, ніколи не буде мати мир в своєму серці і суспільство, яке не вміє пробачати, не може бути благополучним.

Наостанок благочинний побажав вічної пам’яті загиблим і миру усім присутнім.

В душі активістам молодіжного клубу «NIKA» запали cлова дідуся, якому було п’ять років під час голодомору: «Тепло. Сонячно. Зелено навкруги, а з хати виносять в домовині мого двадцятирічного брата. Шістнадцятирічна сестра пішла в поле чи ліс, щоб щось назбирати їсти, але звідти її вже принесли мертвою. Так і похоронили не перевдягаючи. В той час я відчув біль... Чому? За що? Вони тільки почали жити. Не було жодної родини яку б обминув голод. Вмирали всі. У старенької бабусі завалилася хата, але вона зробивши із неї курінь ще там проживала, але комуністи прийшли й запалили, щоб не позорити радянську владу....».

Сумна дата в нашому календарі – 80 років Голодомору і сумні заходи відбулися в цей день, які нагадали всім про страшні 32-33-ті роки.

Тож, помолімося Богові за душі невинно убієнних мільйонів українців. Нехай лиха доля нас обминає!