Храмове свято у Парипсах.

9 січня, у день апостола первомученика і архідиякона Стефана, парафія православного храму села Парипси відзначає своє престольне свято.

Хоч приміщення, яке тут пристосували під храм, ще чекає свого переобладнання й упорядкування території, все ж воно з самого ранку наповнилось прихожанами, декотрі з яких приїхали з навколишніх сіл.

Собором духовенства Попільнянського районного округу була відслужена Божественна літургія, яку очолив благочинний протоієрей Петро Лис у співслужінні настоятеля храму ієрея Андрія Гороцюка та ієреїв: Володимира Дикого з Андрушок, Віктора Нанівського з Кам’янки, Олексія Буська Із Ставищ та Володимира Андрощука із Лисівки.

У ці Різдвяні дні, коли православні особливо сповнені духовної радості, великі блага Господь обіцяє кожному, хто буде вірно свідчити Христову істину. Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов - апостол любові, знову нагадує нам заповідь, яка має бути основою життя кожного. Адже Господь каже нам: «Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного».

А для утвердження нашої любові до Бога і один до одного, Свята Церква подає нам приклад святих мучеників. Першим, хто удостоївся бути мучеником за Христа та Його віру, був саме апостол і святий архідиякон Стефан, пам’ять якого вшановується на третій день після Різдва Христового.

Про життя, діяльність та смерть святого Стефана йдеться в книзі Діянь Святих Апостолів. А під час святкового богослужіння про це розповів ієрей Володимир Андрощук.

Апостоли скликали багато учеників і просили їх вибрати сім побожних і благодійних мужів, які б їм допомагали. Як свідчить святий апостол і євангеліст Лука, помолившись над ними, апостоли поклали на них руки. Тобто, було встановлено перший священицький ступінь дияконів.

Між обраними особливою побожністю, і ревністю в служінні Богові відзначався молодий Стефан, який зростав у вірі та духовності. Він проповідував з такою вірою і завзяттям, що навіть його найлютіші вороги не могли йому заперечити. Це особливо розлютило законовчителів іудейських і весь їхній гнів був спрямований проти Стефана, з яким вони вчинили так же, як зі Спасителем. Підбурили проти нього народ, ув’язнили, звинуватили в богохульстві, представивши для того фальшивих свідків, засудили на смерть. Стефана схопили, вивели за місто і закидали камінням. Помираючи, за прикладом Христа, він благав сильним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх».

Цей найвищий ступінь любові, яку зберіг до кінця свого життя святий Стефан, коли молився за своїх мучителів і просив для них прощення, повинен заставити і нас, християн, задуматися над своїми вчинками. Вшановуючи пам’ять святого Стефана, його високі чесноти, ми повинні не лише шанувати, але й наслідувати його любов до своїх ворогів. Бо важко знайти людину, котра б не мала ворогів, а ще важче знайти людину, яка б ставилася до них так, як святий Стефан до своїх кривдників.

Після Божественної літургії відбувся хресний хід навколо храму, а після нього ? спільна святкова трапеза.