На вшанування третьої річниці Майдану і пам’яті Героїв Небесної Сотні

Третя річниця Майдану зібрала громадськість Бердичева на площі Соборній біля меморіалу «Слава Героям!» Люди вшановували пам’ять Героїв Небесної Сотні, пам’ять захисників України… Зранку вони зійшлися на молитовне віче…

У третю річницю трагічних подій на Майдані народ схиляє голови перед пам’яттю тих, хто віддав свої життя під час Революції Гідності. Їх згодом назвуть Небесної сотнею... Двадцятого лютого громадськість Бердичева, керівництво міста, представники депутатського корпусу, священнослужителі різних конфесій, військовослужбовці і студентська та учнівська молодь запалили свічку скорботи в годину болю та печалі. До спільної молитви приєдналося духовенство Бердичівського благочиння.

«Події лютого 2014-го року змінили країну, вони змінили кожного з нас, і ми пам’ятаємо героїв, які масово гинули на Майдані Незалежності, ми не маємо права забувати їх добровільну самопожертву, – лунали над Соборною площею слова ведучої мітингу-реквієму. – Вони показали, що наш народ – незламний, а дух українців – нескорений». Звучав Гімн України – символ національної та державної величі, оберег Героїв Майдану і захисників наших. Юні бердичівляни читали вірші, сповнені туги і смутку: «Вони тому злетіли в небо, щоб в мирі й щасті ми жили…» І згадували героїв, згадували всіх захисників Вітчизни. На Майдан вийшли люди різні, але схожі серцями, в яких жили Віра, Надія та Любов. Народ заплатив велику ціну, щоб бути нацією. В ході Революції Гідності, за офіційними даними, загинуло 106 чоловік, було поранено понад 2000, чимало зникло безвісти… Люди схилили голови, вшановуючи їх хвилиною мовчання… У ці дні в країні звучить жалобний Гімн Майдану «Гей, пливе кача...», зволожуються очі, душу обіймає туга, «а серце розривається і плаче»:

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав…

«Безсмертні душі відійшли у небеса, але герої не вмирають…»

Кровоточать сердечні рани у батьків, котрі не дочекалися своїх синів, дружин, які оплакують чоловіків, сумують діти, що не побачать посмішку спочилих рідних… Нагороди знаходять героїв, котрі вже не повернуться… Указом Президента України «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) старший сержант Юрій Панасюк. Молодий чоловік народився 24-го лютого 1984-го року в селі Гальчині Бердичівського району, загинув 10-го лютого 2015-го під час мінометного обстрілу села Гранітного Волноваського району, на півдні Донецької області... На мітингу почесну відзнаку вручили матері героя. «Немає більше від тієї любові, ніж покласти життя за друзів своїх…»

Духовенство Бердичівщини звершило молебень у пам’ять про загиблих. «Щоденно у храмах країни підноситься молитва до Бога з проханням повернути нашій святій землі мир, – звернувся до присутніх настоятель Свято-Димитрівського храму смт Гришківців протоієрей Юрій Рибачок. – Постійно поминають наших воїнів, котрі поклали свої життя на вівтар служіння Україні, засвідчивши свою безмежну любов до Батьківщини. Нині ми стоїмо на порозі Великого посту і маємо зрозуміти, що мир починається з нашого серця, з нашої душі, мир у державі починається з миру в на¬ших родинах, селах і містах… Українська Православна Церква завди була і є разом зі своїм народом. Вона знову і знову закликає до молитви за мир. Хочеться, щоб цей рік був останнім серед усіх кровопролитних років, щоб сини повернулися до своїх батьків і рідних, щоб перекували мечі на орала…»

Священики закликали людей об’єднатися в молитві, просили в Господа дарувати вічний спокій спочилим... До меморіалу «Слава Героям!» несли запалені свічки і лампадки та квіти.

Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали…