Поезія приходить у тиші, коли душа наодинці з собою. Вона розцвічує і оновлює, вона відкриває дивовижні горизонти… Вірші гришківчанки, півчої Свято-Миколаївського собору Валентини Козачук, дихають життям, звучать щебетом птахів та співом дощу… Її поетичний світ сповнений «фарб і чудес», тут сонце п’є росу, вітер заплітає проміння в коси берез, листочки сплять, обійнявшись, а зірки пишуть послання на небі…