Храмове свято у Лисівці.

19 вересня, в день Згадки чуда Архістратига Михаїла, що сталося в Хонах, відзначають храмове свято у Свято-Чудо-Михайлівській парафії села Липівка Попільнянського району. Сонячним і теплим видався цей день нинішнього року і це ще більше підсилювало святкову радість.

На дев'яту ранку до храму в Лисівці зійшлися місцеві жителі, а також священики та прихожани з сусідніх парафій. Божественну Літургію за участю духовенства району очолив благочинний Попільнянського округу протоієрей Петро Лис.

Після прочитання Євангелія отець Петро коротко розповів історію свята.

Якось Архістратиг Михаїл з'явився у сні батьку німої дівчинки і сказав, що його донька заговорить, коли нап'ється води із цілющого джерела. Через якийсь час все так і сталось. Після цього чуда батько з донькою і вся їхня сім'я прийняли хрещення.

Відтоді до джерела стали приходити не тільки християни, але і язичники, багато з яких теж приймали хрещення. Не одного привів тоді до християнської віри благочестивий пономар того храму Архип.

Звісно, це не подобалось язичникам, а відтак вони задумали знищити і Архипа, і сам храм. Для цього русла двох річок спрямували в одне, аби потужний потік здійснив їхній задум.

Святий Архип щиро молився за відвернення біди. І по його молитві біля храму з'явився Архістратиг Михаїл, ударом свого жезла зробив у горі щілину і повелів водам стікати нею. Храм залишився неушкодженим. А святий Архип з християнами, що зібрались біля храму, вознесли молитви до Бога, прославляючи Архістратига Михаїла.

Цікава й історія лисівського храму. До розбудови Лисівки у 90-ті роки минулого століття тут ніколи не було храму. Це село завжди належало до Свято-Покровської парафії села Турбівка. Але після аварії на Чорнобильській АЕС, 26 квітня 1986 року, у Лисівку переселили мешканців кількох сіл Народицького району. Вони й наполягли на спорудженні храму в честь Згадки чуда Архістратига Михаїла. Навіть частину ікон привезли з собою із храму рідних Великих Кліщів.

От і дивуються ті, хто заходить до цього храму вперше, звідки у новому храмі ікони, яким щонайменше 200 – 250 років. А переселенці переконані, що привезені святині допомогли їм швидше адаптуватись на новому місці.