126-річчя священномученика Аркадія (Остальського) зустріли на Бердичівщині

Восьмого травня Скаківка вшановує чергову річницю від дня народження уродженця села – священномученика Аркадія (Остальського), єпископа Бежецького. Люди збираються в храмі Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова. І цього року з благословення Високопреосвященнішого Никодима, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського, тут було звершено святкове Богослужіння.

У п’ятницю вранці прихожани храму на чолі з настоятелем – ієреєм Євгеном Дзядухом зустрічали дорогих гостей: настоятеля Свято-Михайлівського храму с. Маркушів архімандрита Мануїла (Бицика) та настоятеля Свято-Троїцького храму м. Бердичева протоієрея Михаїла Гоюка (голову Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих).

Слова Пасхального тропаря «Христос Воскрес із мертвих ...» сповістили про початок Богослужіння. Настоятель місцевого храму ієрей Євген Дзядух звершив водосвятний молебень та окропив святою водою віруючих. Світла радість переповнювала серця, обличчя розцвітали посмішками і, здавалося, сяяла кожна цілюща крапелька. Церковний староста Валерій Слівінський перебував у стані умиротворення: «У на сьогодні – свято, ми вшановуємо народження священномученика Аркадія (Остальського) Це велика подія для села». Свічниця Надія Нечипорук ділиться своїми почуттями: «Люди завжди з трепетом чекають цього дня. Нині ми звертаємо свої молитви до Бога, Його Пречистої Матері і всіх святих, просимо, щоби Господь послав нам мир та мудрість і наставив на шлях істинний».

Святкову Божественну Літургію очолив настоятель Свято-Троїцького храму м. Бердичева протоієрей Михаїл Гоюк (голова Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих). Священство – в облаченні червоного кольору, звучав великодній тропар, і на слова: «Христос Воскрес!» лунало: «Воістину Воскрес!», зливаючись в одне радісне тріумфування. Відчувалася загальна радісна атмосфера свята. Настоятель Свято-Михайлівського храму с. Маркушів архімандрит Мануїл (Бицик) звернувся до прихожан із натхненною проповіддю: «Ми сьогодні вшановуємо пам’ять і з вдячністю згадуємо священномученика Аркадія (Остальського). У богоборчі часи, коли руйнувалися храми, коли знищувалася наша духовність, він учив слідувати Богу, сповідувати віру в Христа. Його шлях – це життя в ім'я любові до Бога і людей, до чого священномученик закликає в написаних ним творах. Своїми вірою та любов’ю єпископ Бежецький стверджував надію людей на спасіння. Світильник віри і благочестя, він переносив усі випробування з дивовижним смиренням. Ми можемо взяти собі за приклад ревне служіння Богу священномученика Аркадія (Остальського), його любов до пастви, його самовідданість. Святий Іоанн Златоуст сказав, що справжнє шанування святого – це уподібнення йому, слідування його прикладу. Ми звертаємось до священномученика і просимо, щоби перед престолом Божим він був нашим заступником».

Святкове Богослужіння завершилося молебнем. «Святий Апостоле і Євангелісте Іоанне Богослове, моли Бога за нас… Святий Священномученику Аркадію, моли Бога за нас…»

Віруючих зворушили прості і задушевні слова проповіді протоієрея Михаїла Гоюка, голови Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих: «Пам’ять священномученика Аркадія Остальського Православна Церква вшановує взимку, 29-го грудня. Сьогодні, 8-го травня, ми відзначаємо день його народження. Не кожне місто чи село може пишатись тим, що є Батьківщиною святого угодника Божого, який і після смерті дбає про це місце. У Скаківці священномученик Аркадій народився, там служив його батько, там пройшло його дитинство. Він любив рідне село і писав: «Дитинство – колиска душі. Тут закладається в душі фундамент. Що тут посіється, те буде на все життя…» Він виріс у Скаківці, він – наш земляк. Іншу частину життя провів у різних місцях. Закінчив Житомирське духовно-приходське училище, потім – Волинську Духовну Семінарію… Багато трудився як місіонер у різних землях. Єпископ Аркадій служив на Полтавщині, потім почалися переслідування. Якось він сказав: «Якщо доведеться постраждати за Христа, я готовий до цього», і це сталось… Такий світильник віри не міг довго залишатися на волі: і були арешти, знову арешти, жорстокі гоніння та страждання. Зі своїх сорока восьми земних років життя п’ятнадцять він провів у засланнях та в’язницях і закінчив свій шлях мученицьким вінцем, його стратили на Бутівському полігоні під Москвою. Єпископ, який постраждав за сповідання віри, був прославлений Православною Церквою у 2000-му році… Нам потрібно вшановувати його пам’ять, важливо досліджувати місця, пов’язані з ім’ям видатного земляка. Нехай Господь за молитвами священномученика Аркадія дасть нам віру, надію і любов!»
Скаківка стала місцем паломництва, розповів отець Михаїл, минулого літа сюди приїжджав семінарист (диякон) із родини Правдолюбових, його прапрадід відбував покарання разом із єпископом Аркадієм (Остальським): «У Соловках він протягом двох років духовно і матеріально підтримував братів-священиків Правдолюбових. Знаючи за списками прізвища новоприбулих на Соловки, він одразу визначав, хто з них міг бути духовного звання, і, увійшовши одного разу в барак, запитав: «Де тут Правдолюбови?» Вони відгукнулися, і єпископ Аркадій простягнув їм свіжий огірок та сказав: «Не турбуйтеся, я вас не залишу». Це був, дійсно, нечуваний для тих місць подарунок. І потім він постійно підтримував їх та допомагав».

Настоятель храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова ієрей Євген Дзядух подякував священству та прихожанам за спільну молитву: «Пам'ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру», – писав апостол Павло». Ми повинні передавати цю пам’ять усім, хто живе і тут, і за межами села, ми маємо зміцнюватися у вірі, яку сповідував священномученик Аркадій (Остальський). Нехай щира молитва допомагає нам перенести всі негаразди і повернути мир, спокій та злагоду».

Скаківчани тішаться і пишаються тим, що їх село є малою Батьківщиною священномученика Аркадія (Остальського), схиляючись перед силою духа, силою віри подвижника благочестя, який засвідчив написане ним своїм життям, випробуваннями, мученицькою кончиною і отриманим від Господа нетлінним вінцем.