Святий Великомучениче Пантелеймоне моли Бога за нас.

Спекотними літніми днями не багатолюдно в православних храмах. Народ православний поспішає віддати кесарю кесареве, прополює грядки, поливає, підгортає. Воно й правда - літній день рік годує. Але ось настає 9 серпня, і втирають православні піт з лиця, розгинають затерплі спини, надягають чисті сорочки. День цей у церковному календарі не відзначений червоним, не вшановується святом великим двунадесятим, але люду в храмах, скільки люду ... І маленькі, скособочені роками богоборчества сільські церкви, і міцно вросші в землю міські храми, і вичищені, з голочки, столичні, і монастирські - всі виблискують хрестами на спекотному літньому сонці, всі розкривають свої врата для свята. Ще б пак - сьогодні день пам'яті великомученика і цілителя Пантелеймона, того самого,у якого просять у своїх молитвах позбавити від хвороби, від недуги, немочі, нас, дітей наших, батьків, знайомих, друзів, сусідів, родичів далеких і близьких. Будь-яке ім'я напиши в записочці за здоров'я, і буде до речі. Немає зараз серед нас здорових. Всі немічні. І пів біди ще, якщо фізично, а якщо духовна хвороба, то і зовсім біда.

Я не знаю храму, де не було б ікони цілителя Пантелеймона. І в православних будинках його іконка обов'язкова. Молиться боляща, немічна Русь, просить угодника свого про всепомічь. Вірить йому. Тому й кидають недополоті грядки в день світлої його пам'яті. Особливо багато в цей день по храмах убогих. Милиці, інвалідні коляски, перекошені судомою обличчя, сліпі очі, обрубки рук, несамовитий крик божевілля - все сьогодні тут. І всі входять у храм і поспішають до свічної скриньки, щоб купити свічку і запалити її і попросити: "Допоможи, цілитель.".