Урочистості з нагоди святкування ікони Божої Матері «Зимненська»

24 вересня 205 року, в день коли Православна Церква вшановує Святогірський Зимненський образ Пресвятої Богородиці, Зимненська обитель збирає велику кількість богомольців. Цей рік став не виключенням, адже монастирь святкував ювілейні дати: 20-ть років повернення чудотворного Образу Богоматері у рідну обитель із Корецького монастиря та 520-ту річницю Успенського собору.

Святкове богослужіня очолив намісник Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павел. Владиці співслужили: митрополит Вінницький і Барський Симеон, архієпископи: Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Макарівський Іларій вікарій Київської Митрополії, Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, чисельні священики Володимир-Волинської, Волинської та інших єпархій УПЦ.

Після Божественної літургії було звершено хресний хід. Уквітчаний чудотворний образ священики обнесли навколо Успенського собору, з молитвою за нашу землю та її боголюбивий народ.

Зі словом повчання до паломників звернувся митрополит Павел. Він зауважив, що Пресвята Діва не перестає творити чудеса зцілень та допомоги усім, хто щирим серцем звертається до Неї. Владика також подякував ігумені та сестрам монастиря за їхній щоденний подвиг молитви та труди по відродженню тисячолітньої обителі.

Після урочистостей кожен мав можливість помолитися та прикластися до Зимненської чудотворної ікони.

Як свідчить літопис, її приніс на Волинь хреститель Русі благовірний князь Володимир, віддавши в благословення своєму сину – волинському князю Всеволоду.
У XVIII столітті вороги православ’я захопили Зимненську обитель. Один із них поглузував зі святині, після чого осліп.

Під час Першої Світової війни Зимненська ігуменя Марія, разом з келейницею і благочинною (адміністративна посада в монастирі) вивезли ікону в Житомир. Після війни ікона не повернулася в Зимне (ймовірно, тому, що Західна Україна стала на деякий час частиною Польщі, а Житомирщина опинилася в складі СРСР).

У 1966 році старица Юліанія, остання, яка залишилася в живих з трьох черниць, які врятували ікону, передала її Корецькому монастирю.

У 1995 році ікону хресним ходом перенесли в рідну обитель. Напередодні прибуття ікони в Зимне, паломники бачили в монастирі опівночі вогненний стовп над церквою Святої Трійці і чули з храму спів «Херувимської».