Освячення оновленої молитовної кімнати в Бердичівському геріатричному пансіонаті

П’ятого серпня, в день пам’яті Почаївської ікони Божої Матері, у Бердичівському геріатричному пансіонаті було освячено оновлену молитовну кімнату. Богослужіння звершив клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Роман Натальчук, котрий багато років духовно окормляє заклад.

У геріатричному пансіонаті завжди тиша та спокій. У вікна зазирає сонце, всюди – зелень і квіти. Для одиноких люди похилого віку цей затишний будинок став рідним домом. Їх життєві долі найчастіше складні, в силу тих чи інших обставин старенькі залишилися сам на сам зі своїми проблемами. У багатьох немає рідних, і тому мешканцям пансіонату особливо потрібна моральна підтримка. День відкриття молитовної кімнати понад десять років тому став для багатьох із них справжнім святом. Тут вони спілкуються зі священиком, довіряючи свої нехитрі таємниці, слухають слова Святого Письма, підносять молитви до Бога, просячи про духовне і фізичне зцілення, сповідаються та причащаються.

Більшість мешканців хворі, немічні і не мають сил стояти. У молитовній кімнаті, розташованій на другому поверсі, для них створені всі умови: особам з інвалідністю сюди можна під’їхати на візках, для зручності літніх людей стоять стільці.

Цього року за сприяння і безпосередньої допомоги керівництва закладу в молитовній кімнаті було проведено ремонтні роботи та оновлено меблі. Приміщення стало ще більш затишним і радує свіжістю пофарбованих у блакитний колір стін. Особлива атмосфера надихає на прагнення до очищення, на побожне життя. Як повідомив директор Бердичівського геріатричного пансіонату Віталій Верцинський, за кошти прихожан придбані і нові ікони: «Для наших підопічних важливим є кожний прожитий день. Їм особливо потрібні увага, можливість спілкування і духовна підтримка».

«Віра в Бога допомагає мешканцям нашого будинку жити, – говорить організатор культурно-дозвіллєвої роботи Наталія Тарасюк. – Вони сподіваються на підтримку та поміч Господа. І завжди чекають приходу священика. До лежачих батюшка навідується у спальні кімнати».

Церковний староста Сергій Галич переконаний у важливості того, що в геріатричному пансіонаті є духовний осередок: «Це дуже потрібно віруючим. Вони збираються тут постійно».

Цього серпневого ранку підопічні пансіонату сходилися з посмішками в очах до оновленої молитовної кімнати, з теплом називаючи її «нашою церквою». Марії Лузан кожне Богослужіння нагадує часи її минулого, коли вона була півчою в церкві: «Тридцять років співу в хорі… Спочатку – у Народицькому районі, потім – на Бердичівщині, в Озадівці. А як ми любимо зустрічі з батюшкою в пансіонаті! І якою стала наша молитовна кімната! Дай, Боже, здоров’я нашому директору – Віталію Васильовичу!» І співала душа жінки, коли розливалися голоси півчих кліросу Свято-Миколаївського собору: «Всі святі, моліть Бога за нас…»

Протоієрей Роман Натальчук звершив молебень та чин освячення молитовної кімнати. У стінах геріатричного пансіонату люди підносили молитви за своїх рідних і близьких, за зміцнення духовних та фізичних сил, за мир і спокій в Україні. Отець Роман привітав усіх зі святом – днем вшанування Почаївської ікони Божої Матері: «Цей образ Богородиці є в кожній домівці, в кожному храмі. Численними є чудеса від святої ікони, до якої з молитвою звертаються про позбавлення від недугів і просять заступництва Небесної Матері. Одним із найбільш великих чудес є дивовижне спасіння Почаївського монастиря від навали турецько-татарських військ в далекому 1675-му році… Будемо ж і ми молитися в цій кімнаті за нас, наших дітей та онуків. І слава Богу, що в нас горить вогник віри в Христа. Нехай благодать Божа не омине тих, від кого залежить краща доля нашої країни, нехай Господь дарує всім мудрість, терпіння, смирення і любов до ближніх, нехай панують мир, спокій та взаєморозуміння в нашій державі».

Мешканці геріатричного пансіонату дякували Господу за любов до них, за опіку й заступництво. І згадували добрим словом свого турботливого керівника – Віталія Верцинського, бажаючи йому благодатної допомоги Божої на многая і благая літа. Самі потребуючи тепла, вони сяяли посмішками, даруючи теплі слова тим, хто завітав до них у святковий день… У пам’яті спливають слова Святителя Миколая Сербського: «Візьми на себе тягар турботи про ближнього! Бо кожна душа, що не знає турботи ні про кого, крім самої себе, або вже загинула, або знаходиться на межі загибелі. Там, де ще не пізно, потрібно рятувати свою душу турботою про ближнього».