Престольне свято прийшло в село Обухівку!

Коли в Обухівку приходить престольне свято, село пишно квітне бузком, що розливає в повітрі теплий аромат. До Свято-Іоанно-Богословського храму сходяться люди – ошатно одягнені і урочисто-радісні. Щовесни храмовий празник – велика подія для мешканців та гостей Обухівки. Двадцять першого травня, у свято Вознесіння Господнього і день пам’яті Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова, настоятель церкви архімандрит Мануїл (Бицик) і настоятель Свято-Георгіївського храму м. Бердичева протоієрей Андрій Корнющенко звершили Божественну Літургію.

Зранку від дороги, що при в’їзді в Обухівку, Хресним ходом зі співом Акафісту Святому Апостолу і Євангелісту Іоанну Богослову люди пройшли до церкви, де був відслужений водосвятний молебень. Розділити духовну радість і спільну молитву прибули паломники з Житомира, Бердичева та довколишніх сіл.
Було сонячно і відрадно, здавалося, що земля осяяна світлом Любові й Благодаті. Сучасну дерев'яну Свято-Іоанно-Богословську церкву побудували у далекому 1910-му, цієї осені храм зустріне своє 105-річчя. А нині величний передзвін сповістив про престольний празник, сягнувши найвіддаленіших куточків села, скликаючи віруючих на Божественну Літургію…

Святкову атмосферу доповнювали уквітчані храм та церковна паперть. Люди заповнили сільську церкву. Мерехтливе сяйво лампадок, світло, що струмує від ікон, тонкий аромат квітів і ладану… Віруючі з трепетом слухали молитовний спів: «Апостоле, Христом Богом улюблений, поспіши визволити людей безпомічних, бо приймає тебе Той, Кому ти припадав до грудей. Моли Його, Богослове, щоб розвіяв темряву народів, і проси для нас миру та великої милості».

І кожний із молільників вірив, що його голос, його прохання будуть почуті Господом... Так, молитва і віра перемагають біль та розпач, повертають до життя, вселяють Надію і дарують Любов. Господь благословляє по вірі нашій та посилає нам захист. Єдиними вустами і єдиним серцем люди просили Бога дати мир українській землі.

Урочистість торжества посилював спів хору, який благодатно розливався на весь храм. Словами натхненної проповіді до всіх звернувся архімандрит Мануїл (Бицик). Отець настоятель привітав віруючих із престольним святом та розповів про життя і подвиги Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова, побажавши мати до Бога і ближніх своїх таку любов, якою палало серце улюбленого учня Ісуса Христа: «Де б не був Святий Апостол і Євангеліст Іоанн Богослов, усюди навколо нього утворювався оазис Божої благодаті, тому що він проповідував любов... По Своїй великій Божій славі Бог Отець віддав Сина Свого Єдинородного для спокутування гріхів, щоби привести творіння до Творця і людину – до Бога. «І коли ми думаємо про Воскреслого Христа, Який являється Своїм учням, дає їм відчувати Свої руки, закликає Фому Апостола випробувати реальність і глибину ран, якими уражені Його руки, ноги і бік, ми забуваємо, що Христос, Який Вознісся, вознісся з ураженої, пораненої нашим гріхом плотті Своєї, і що якимось незбагненним чином не тільки Воскреслий, але і Христос, Який Вознісся, вступив у славу Божу, Який сидить праворуч Бога й Отця, несе на Своїй людській плоті рани, що Йому нанесені людським гріхом» (Митрополит Антоній Сурозький). Усі скорботи землі, весь біль і весь жах лягли на Христа, але Він не скинув їх ні Воскресінням, ні Вознесінням Своїм у славі… Нехай любов Господа буде для всіх нас у цьому світі запорукою радості в Царстві Небесному. Подякуємо Богу за Його безмежну любов, яка просвіщає кожного, хто шукає шлях спасіння. Нехай Господь за молитвами Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова оберігає нас та подає мир і велику милість».

Престольне свято продовжилось сердечним спілкуванням за спільною трапезою, яку з любов'ю і турботою приготували для всіх гостей місцеві парафіяни.