Святий рівноапостольний княже Володимире, моли Бога за нас!

У день 1000-ліття успіння Святого рівноапостольного князя Володимира після звершення Божественної Літургії в усіх парафіях Бердичівського благочиння лунали дзвони як особливий знак спільної молитви за нашу рідну Батьківщину, за мир в Україні. Храми округу приєдналися до Всеукраїнської акції «Слава Тобі, Боже!» Двадцять восьмого липня свій престольний празник відзначила церква Святого рівноапостольного князя Володимира Великого у Бердичівському виправному центрі (№108).

Дев’ять років поспіль на храмове свято в установі виконання покарань поспішають засуджені, співробітники ВЦ (№ 108), священики Бердичівського благочиння та приїжджі з різних куточків нашої країни.

Влітку 988-го, 1027 років тому, радістю було сповнене серце князя Володимира: люди пізнали Істинного Бога, прийняли Святе Хрещення у стрімких водах Дніпра. Липневого ранку 2015-го земля вмилася щедрим дощем, а невдовзі небо проясніло. Святковий настрій панував у храмі, що розташований у місці позбавлення волі, – невеликому, але мальовничому і затишному. Тихо линув мелодійний спів півчих хору Свято-Георгіївської церкви під керівництвом регента – матушки Валентини. У храмі зібралися не лише нинішні засуджені, а й колишні – свого часу ці чоловіки допомагали зводити церкву. Маючи в серці віру, вони не забувають доріжку до Божого дому. Михайло приїхав з Луцька, Володимир разом із дружиною Галиною та сином Сашком – із Кам’янця-Подільського. Престольне свято для них – важлива духовна подія. Чоловіки пам’ятають історію храму у виправній установі і згадують добрим словом його благотворців: «Чудові розписи та ікони створені руками одного талановитого художника з Житомирщини, який свого часу відбував тут покарання. За майстерність його прозвали Пікассо. Перед тим, як потрапив за ґрати, митець виставляв свої картини на різних виставках. Відомо, що нині він продовжує розписувати храми».

Святкове Богослужіння очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков у
співслужінні настоятеля Свято-Михайлівського храму с. Маркушів архімандрита Мануїла (Бицика) та настоятеля Свято-Володимирського храму у Бердичівському виправному центрі (№ 108) протоієрея Андрія Корнющенка. Тремтіло полум’я свічок, уста засуджених шепотіли слова молитов, очі споглядали ікони…

Отець благочинний звернувся до всіх із повчальним словом, нагадавши про велику подію, яка сталася понад тисячу років тому: в Дніпровській купелі звершилося Хрещення Київської Русі, а також – і про 1000-ліття преставлення Святого рівноапостольного князя Володимира. Віруючі уявою поринули в роки дитинства та юності майбутнього Хрестителя Русі, часи язичництва, міжусобних воєн та військових походів, уважно слухаючи проповідь: «Літописи розповідають, що до прийняття Володимиром християнства він був затятим язичником, нестриманим, жорстоким і сповненим різних пороків. Та все ж таки в його серці засяяло світло Христової істини, він відчув, що потрібно просвітити країну вірою Христовою і пізнав єдиного Бога. Адже князю були також притаманні мудрість, далекоглядність та добросердя. Перш ніж прийти до істинної віри, князь Володимир за Божим Промислом осліп. Під час хрещення сталося диво: як тільки він увійшов у святу купіль, то прозрів не лише очима, а й духовно, і прославив Бога.

Прийнявши християнство у 988-му році, наша країна ввійшла в історію як одна з найбільших християнських держав. У чистих київських водах звершилося духовне народження нашого народу… Після прийняття святого хрещення князь Володимир переродився, став смиренним і милосердним, перебуваючи в добрих справах і залишаючись мужнім полководцем та воїном, мудрим очільником, державним діячем і слугою народу. Він був Хрестителем і Просвітителем Русі. Народ із любов’ю називав його Красним Сонечком». Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков закликав присутніх свято берегти те, що поклав в основу нашого духовного життя Великий князь Володимир, берегти свою віру і бути її провідниками в майбутньому.

Після закінчення Божественної Літургії духовенство звершило молебень. Люди дякували Господу за отримані ласки і просили найважливішого – дарувати мир землі нашій. Протоієрей Віталій Бойков привітав віруючих із днем пам’яті небесного покровителя, висловив слова подяки настоятелю Свято-Володимирського храму за старанні пастирські труди і побажав радості тим, хто носить ім’я Володимир, а всім – многая і благая літа!

Протоієрей Андрій Корнющенко у свою чергу подякував отцю благочинному за постійну духовну підтримку і мудрі батьківські настанови, а священству та віруючим – за спільну молитву: «Низький уклін і нашим колишнім будівничим церкви за цей острівець спасіння, де люди знаходять розраду й заспокоєння. Нехай Господь продовжить наші дні в мирі і злагоді!»

Наступного року Свято-Володимирський храм зустрічатиме своє 10-річчя. Церковний староста Микола незабаром має звільнитися,але на ювілей, говорить, обов’язково приїде: церква для нього – місце, яке зцілює та відновлює духовні сили…

Опівдні в усіх храмах благочиння співали дзвони, звуки Благовісту ширилися землею нашою. В день величного свята люди запалювали свічки за кращу долю рідного народу і підносили молитву за Україну – з любов’ю до Господа і вірою в серці. Святий рівноапостольний великий княже Володимире, моли Бога за нас!