Святкування Димитрія Солунського у Вільсі

8 листопада Православна Церква згадує день памяті св. Димитрія Солунського. У богослужінні в день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі.

Святому Димитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його кончину. Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул — християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Димитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в'язниці пробити списами святого Димитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в'язницю явились кати й пробили святого Димитрія списами. Почитання великомученика Димитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім'я Димитрій. Пам'ять святого Димитрія Солунського з давніх часів була пов'язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

На свято св. Дмитрія Солуцького, яке відзначають у селі Вільха Романівського округу прибуло багато вірян. Службу очолив відроджувач Червоненського монастиря, архімандрит Тимофій, йому співслужили благочинний Баранівського округу прот. Роман Клим, прот.Андрій Бахуринський і свящ Віктор Масло. Священнослужителі відслужили Божественну літургію і по закінченні водосвятний молебень. Мелодійно лунав церковний хор, відчувався піднесений святковий настрій. Отець Роман промовив проповідь, закликаючи людей до віри,добра, любові до Господа Бога та один до одного. Також була святкова трапеза, яку приготували місцеві прихожани по благословінню отця Тимофія. Усі були радісні та задоволені, прославляючи Бога розїхалися по своїх домівках.