Свято-Параскевський храм в Заріччі молитовно відзначив престольне свято.

10 листопада 2011 року, з благословення правлячого архієрея - Преосвященнійшого Никодима, єпископа Житомирського і Новоград-Волинського, богослужіння у Свято-Параскевському храмі с. Заріччя Ружинського району очолив секретар Житомирської єпархії архімандрит Олексій (Овсянников).

Історик Лаврентій Похилевич вказує, що Параскевська церква на Баламутівці (колишня назва с. Заріччя) побудована у 1740 році, але особисто священики у цій церкві з’явились дещо пізніше. У 1845 році збудована нині існуюча дерев’яна. Хоча інші джерела вказують на пізніший рік будівництва храму.

Дослідник Володимир Перерва у книзі «Ружин та Баламутівка: з православного минулого» вказує, що місцеві мешканці регулярно ремонтували храм, але за століття свого існування церковна споруда постаріла і в середині ХІХ століття вже перебувала в аварійному стані. Баламутівські ж кріпаки не мали коштів для возведення нової церкви. Вони звернулись зі своєю бідою до тогочасного митрополита Філарета (Амфітеатрова), який був відомий своєю людяністю і добротою. Святитель написав листа баламутівському власнику Євграфу Челіщеву з проханням допомогти мирянам відремонтувати церкву. Поміщик не зміг відмовити митрополиту і виділив 500 крб. та частину дерев’яного матеріалу. Миряни використали подаровані поміщиком матеріали для початку будівництва нового храму – того самого, який ще й зараз є окрасою Заріччя.

Біля новоспорудженої церкви тривалий час височіла дерев’яна дзвіниця, збудована ще в 1832 році, але у 1863-му вона згоріла під час пожежі. Певний час церква стояла без дзвіниці. Нова сучасна дзвіниця з’явилась тут вже в травні 2009 року.

Дивним чином храм уцілів і в радянські богоборчі часи, і навіть під час фашистської окупації.

Не одне десятиліття настоятелем храму був о. Анатолій Луговець, під керівництвом якого було здійснено капітальний ремонт храму. Ремонт зрубу було здійснено під керівництвом настоятеля о. Олександра Довченка.

Продовжує добру справу нинішній настоятель храму ієрей Володимир Бринзюк.

Ось уже більше півтора століття храм є осередком духовного життя зарічанців та ружинців. Сюди йдуть люди зі своїми радощами та болями, йдуть за покаянням і прощенням, тут звертають свої молитви до Всевишнього. І щороку, коли осіннім золотом вкривається земля, на храмове свято 10 листопада звідусіль до церкви стікається люд: помолитися за себе і своїх рідних, за свій храм та священиків, попросити допомоги у святої Параскеви-П’ятниці, яка є заступницею храму та його прихожан. Святу Параскеву також вважають цілителькою людей від найтяжчих недругів, як тілесних, так і душевних.

Увечері, напередодні свята, відбулось всенічне бдіння, яке звершили сім священиків на чолі з благочинним округу протоієреєм Михаїлом Маркевичем.

У четвер, в день свята, архімандриту Олексію (Овсянникову) під час святкової Літургії співслужили: духівник Житомирської єпархії архімандрит Гавриїл Вардаєв, благочинний Ружинського округу Михаїл Маркевич, настоятель храму ієрей Володимир Бринзюк, а також протоієреї: Миколай Задерейко, Миколай Пилюта, ієромонах Максим (Осаволюк), священники: Йосиф Батько, Володимир Головецький (м. Житомир), Віктор Врублівський, Сергій Затилюк, Ігор Руденок, Борис Оруський, В’ячеслав Слободянюк, Анатолій Колпак та диякон Павло Костюк (м. Житомир).

Архімандрит Гавриїл звернувся до мирян з проповіддю про те, що кожна наша дія має свій плід. І від нас залежить, він радісний буде, чи вчинений гріх гнітитиме нашу душу. Кожна людина грішна, але прощення її залежить від глибини розкаяння за свої дії, від сили віри у Бога. І як простив у домі фарисея Симона грішниці Ісус Христос гріхи її за велику любов до Нього і розкаяння, так і буде прощений кожен, хто розкається і прийме Господа у серце своє. «А той, кому прощено мало, і любить мало».

Після хресного ходу та благоговійних піснеспівів архімандрит Олексій (Овсянников) привітав прихожан та настоятеля храму Володимира Бринзюка зі святом, а також передав благословення та привітання від Преосвященнійшого єпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима.

Під час богослужіння, молитовно, разом із парафіяльним хором співав запрошений хор з обласного центру. Це додавало ще більшого піднесення й урочистості святковій службі.

Попри те, що 10 листопада за світським календарем – будень, у церкві було досить людно. Хоча, звісно, молоді серед присутніх було менше, аніж на вечірній службі.

Свято-Параскевський храм, вистоявши і в ясні дні нашої історії, і в негоду, став для прихожан тим духовним осередком, що живить, наче джерело повноводну ріку, віру нашу в Господа Бога і любов до Нього.