Триває зведення нової дзвіниці Свято-Іоанно-Богословського храму села Гальчина

У Гальчині зводиться нова дзвіниця Свято-Іоанно-Богословського храму. Цієї події прихожани чекали з особливими почуттями. У недалекому майбутньому над селом залунають срібні голоси нових дзвонів, скликаючи людей на Службу Божу.

З історії церкви у селі Гальчині

З 1906-го року у селі Гальчині височіє храм, збудований на кошти парафіян і освячений у день пам'яті Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова. Під його молитовним заступництвом церква пережила війни, період тяжких випробувань, гонінь, заборон та руйнації. Після Жовтневої революції її закрили, але під час Великої Вітчизняної війни храм відновив свою діяльність. У 60-ї роки минулого століття Богослужіння знову були припинені, і приміщення використовували як сільський клуб. Цікавою і хвилюючою є розповідь настоятеля Свято-Іоанно-Богословського храму с. Гальчина протоієрея Миколая Шпички про історію церкви: «Коли Божий храм руйнували і нівечили, то колоди спочатку розібрали, а потім недбало склали – із перевернутими зображеннями святих. Поступила вказівка – зафарбувати їх. І жінки мусили побілити стіни». «У церкві, – повідомив прихожанин Володимир Андрійчук, – замастили настінний розпис, намагалися спотворити лики святих. Тих, хто особливо глумився над святинями, згодом спіткала кара Божа». Настоятель храму повідав про долю однієї з колишніх радянських активісток, яка зневажливо поставилася до образу Божої Матері: «За розповідями старожилів, жінка плеснула фарбу в очі Пресвятої Богородиці і враз осліпла. А потім з нею сталися дивні переміни, в її життя прийшло духовне прозріння. Жінка покаялася, з молитвою звернулася до Господа та Його Пречистої Матері, незабаром придбала ікону Пресвятої Богородиці, весь час перед Її святим образом благоговійно запалювала лампаду і до кінця своїх днів зберегла віру».

Люди з болем згадують часи, коли зруйнували храм, коли розібрали стару дзвіницю, а деяким дзвонам знайшли різне застосування: святині розмістили на пожежній каланчі та сільській фермі. Віруючі втопили один дзвін у водоймі, щоби не допустити осквернення безбожниками...

Але йшли роки, й закриті храми відкривалися – настав час і для церкви села Гальчина. За Промислом Божим у 1996-му її повернули релігійній громаді.

Після декількох десятиліть мовчання дзвони сповістили людям про друге народження храму. Віруючі зійшлися на Богослужіння, щоби помолитися у церкві Святого Апостола та Євангелиста Іоанна Богослова, улюбленого учня Ісуса Христа, покровительство якого береже храм упродовж багатьох років.

Кожний, як міг, не рахуючись із часом, допомагав у його відродженні. Всім селом прагнули повернути храму колишню красу і велич, реставрували два фрагменти давніх розписів. У часи лихоліть вандали намагалися видряпати на ликах святих очі, знищити образи… Ірина, дочка настоятеля храму Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова протоієрея Миколая Шпички, допомогла відновити одне із зображень, і знову люди відчувають на собі всепроникаючий погляд святого. Знову віруючі бачать частину розпису з двома Ангелами, які ніби поглядають на них із висоти…

Увись часів дзвіниця прагне…

Дзвіниця – невід'ємна частина архітектурного вигляду храму, яка підноситься у височінь, і кличуть до Бога дзвони – заповіт наших предків, надбання національної культури, голос нашої Вітчизни. Вони супроводжують найважливіші події у житті країни, міста, села та окремої людини: чисті, стрункі дзвонові звуки незримо пронизують її народження, вінчання і відхід в інший світ... Споконвіків українці любили та берегли дзвони і не шкодували коштів на виготовлення нових. Одного разу, як розповів настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму протоієрей Миколай Шпичка, уродженець с. Гальчина Володимир Белявенко, кандидат фізико-математичних наук (м. Київ), пообіцяв, що у церкви будуть нові дзвони: «Сказав, замовив – і подарував п’ять дзвонів. Потім Володимир Станіславович перейнявся думкою про зведення нової дзвіниці, далі – ідеєю будівництва приміщення для Недільної школи. Згодом наш земляк планує встановити Поклінний Хрест при в’їзді до Гальчина. Патріот свого села, він належить до розряду тих людей, котрі створюють не для володіння і творять не заради слави».

Причетники храму Володимир Кардаш та його дружина Ванда, вони ж і будівничі дзвіниці, багато знають про історію церкви, стареньку каплицю і давні поховання поблизу неї. Подружжя зберігає в пам’яті сторінки минулого і з повагою відгукується про головного мецената будівництва нової дзвіниці – Володимира Белявенка: «Володя згадує, що, коли був дворічним хлопчиком, висота одного з дзвонів дорівнювала його зросту. Нині завдяки його підтримці зводиться дзвіниця, і відлуння дзвонів буде чути досить далеко».

«З Божою поміччю, дякуючи православному люду села і всім землякам нашим, із березня цього року проходить будівництво дзвіниці, – розповідає церковний староста Микола Безверхий. – У непростий, важкий для нашої країни час усі йдуть назустріч: і меценати, і звичайні люди».

Один із будівельників, Сергій Тарасюк – майстер кладки зовнішніх стін – уперше зводить дзвіницю і вважає цю подію знаковою та особливо важливою для себе: «Хочеться залишити людям пам’ять на роки». Так, скільки стоятиме церква, стільки й будуть підноситися на Богослужіннях молитви за «будівничих, благоукрасителів і жертводавців храму святого цього…»

Буяє золота осінь, чарує безмежністю кольорів, вплітаючи у дерева яскраві стрічки… Пройде час, і біля Свято-Іоанно-Богословського храму розміститься цілий комплекс: внизу, у додатковому приміщенні, буде хрестильня, справа розташується Недільна школа, дзвіниця вінчатиме всю споруду, разом із куполом вона складатиме понад 13 метрів. І розійдеться мелодія дзвонів усім селом, вітер підхопить її на свої крила й занесе за околиці Гальчина звуки, які передають голос віків, наш нерозривний зв'язок з минулим та його славними традиціями.

Кажуть, що через дзвонову музику Сам Господь промовляє до людей. Адже в чині благословення дзвону сказано: «Нехай усі, хто чує звуки їх, чи вдень, чи вночі, почнуть славити ім’я Святе Твоє». Нехай над нашою землею линуть торжествуючі дзвони життя, звіщаючи світу радість!