У день Входу Господнього до Єрусалиму в Свято-Миколаївському соборі звершено Божественну Літургію.

За тиждень – Великдень! Восьмого квітня люди несуть до церкви для освячення вербичку. Вхід Господній у Єрусалим – велике християнське свято в неділю Вербного тижня, перед Великоднем. Зранку на Богослужіння до Свято-Миколаївського собору сходяться всі – дорослі й малі діти. І хоч небо окропило землю дощиком, настрій у православних був піднесений та святковий. Незабаром – Пасха, і весь світ наповниться величною радістю від Воскресіння Христового.

Благословен, хто йде в ім'я Господнє!

У Вербну неділю благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков звершив Божественну Літургію. Храм не вмістив всіх вірян, і на церковному подвір'ї було багатолюдно. Люди стояли з гілочками верби та лози, що прокинулися від зимового сну. «Святий Боже, Святий крепкий, Святий безсмертний, помилуй нас…» – лунав спів церковного хору. І всі духовно раділи, відчуваючи присутність Божу, Його любов і опіку. З проповіддю до віруючих звернувся отець благочинний: «Господь звершив чудо – Воскресіння Лазаря. І воно потрясло всіх у Віфанії. Чотири дні покоїлося тіло. Господь повелів – і вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і явив себе світу. Це диво сталося, щоб запевнити учнів Його в можливості воскресіння, щоб вони не похитнулися в вірі, що Господь є Переможець смерті, є Владика життя. І наступного дня вступає Христос в Єрусалим. Чудо Воскресіння Лазаря відкрило людям серця, щоб сприйняти віру Христа. Євангельська сторінка показує нам, як ішов Він у святий град. Христос наказав Своїм учням привести віслюка, Він сів на нього і вступив у місто, супроводжуваний натовпом і дітьми, які зустрічали Його, як царя: «Осанна!» Люди стелили на Його шляху пальмові гілки, тим самим вітаючи Спасителя. Піднявшись на гору, де видно було Єрусалим, Христос затримався й заплакав над містом.

Урочистість цього дня розчиняється в глибокій скорботі і печалі. Сину Божому були відкриті майбутні часи. Він бачив, яка руїна чекає Єрусалим за те, що не зрозумів і не прийняв Божого Месії. Він один знав, що шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Хреста і Голгофи. Захоплений вигук «Осанна!» був лише криком юрби, підвладній змінам настрою. Незабаром натовп стане несамовито волати: «Розіпни Його!» Урочистий вхід Ісуса в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних Страждань. Господь це знав, ось чому не було радості в Його очах... Сьогодні Христос іде до нас, крокує до наших сердець. І Ми прийшли сьогодні радіти Господу. Ми знаємо, що Празник Входу Господнього в Єрусалим – це свято торжества і радості, але це і початок Страстей Господніх…

Сьогодні у нас у руках запалені свічки та гілочки із розпущеними бруньками – символ життя і нашої любові до Господа. Христос заповів нам життя і любов до ближніх». Слухаючи Літургію, люди співали серцями: «Діво Маріє, Ісусе, будьте завжди при мені…» У день Входу Господнього в Єрусалим у Свято-Миколаївському соборі було багато причасників – особливо дітей і молоді. В Псалмі Давидовім сказано: «З уст дітей і немовлят учинив Ти хвалу…» І маленькі янголятка оспівували в храмі славу Божу. Наталія Мірченко привела до Святого Причастя трьох своїх діток: дочок і синочка. Вони дуже люблять Вербну неділю і ретельно готуються до свята. Щороку чекають освячення гілочок. Бердичівляни Леонід та Валентин приносять вербу з лісу.«Вона означає перемогу життя над смертю, – кажуть чоловіки. – Це символ тих пальмових зелених гілок, якими зустрічали Ісуса».

Нехай зігріває кожного світло Христової Віри і Любові…

Вхід Господній в Єрусалим – урочистий і світлий день, який передує радості Святої Пасхи. Освячення верби – зворушливі і прекрасні хвилини. Сотні людей у переповненому храмі та на подвір’ї Свято-Миколаївського собору чекали цієї миті. Священики окроплювали зелені гілочки, і віруючі з побожністю несли їх додому як символ Христової віри, любові, надії та глибокої вдячності Сину Божому за спасіння душ наших. Студентки Богдана Березовська, Юлія Солопчук, Анна Олійник та Олена Кєрмаш, виховані у православних родинах, були сповнені духовної радості: «З ранку ми прийшли на Літургію, щоб славити Господа Ісуса Христа. Серце радіє, і хочеться побажати всім родинам милосердя, смирення, терпіння, здоров’я духовного і фізичного». Люди підходили і підходили, щоб освятити вербу... Здавалося, що раділа вся земля, омита дощем, і посміхалася, прославляючи Творця.

Прес-служба Бердичівського округу.