У Велику Середу священик причастив засуджених до довічного позбавлення волі

У Велику Середу, 8-го квітня,настоятель Святого Василія Великого домового храму на території Бердичівської виправної колонії протоієрей Зіновій Ромах, голова пенітенціарного єпархіального відділу, зустрівся із засудженими до довічного позбавлення волі. В окремому секторі, в якому вони утримуються, три «пожиттєвики» приступили до Святих Таїнств Сповіді і Причастя.

Протягом багатьох років отець Зіновій сповідає і причащає засуджених до довічного позбавлення волі. Бог любить кожного зі Своїх дітей, любить незалежно від будь-яких обставин. Всемилостивий Господь приймає нас усіх такими, якими ми є: добрих і злих, багатих та бідних, ледачих і трудівників – з усіма нашими гріхами та недоліками – і не залишає нас... Він усе бачить, усе розуміє і здатний простити. І як би низько не впала людина, Господь ніколи не зменшить Своєї любові до неї. Щире покаяння – шлях до Бога. Мабуть, Господь послав довічникам тяжке випробування, щоби вони могли усвідомити свої помилки, прийти до Бога і стати на шлях виправлення.

Звершивши молебень, протоієрей Зіновій Ромах причастив засуджених до довічного позбавлення волі. Цього дня батюшка вручив їм Великодні подарунки та побажав терпіння в несенні свого хреста і зміцнення віри: «Нехай Господь допомагає вам мужньо долати всі випробування, нехай дарує надію на спасіння. Нехай Господь дає вам сили, сили, щоб покаятися в своїх гріхах. Божої вам помочі».

Таких зустрічей зі священиком засуджені завжди чекають, вони готуються до них і сподіваються на милість Божу.
Для Церкви немає безнадійно занепалих людей. Тут, за ґратами, багато хто вперше замислюється про сенс буття, про Бога та віру, життя і смерть, злочин та покарання. Навіть великого грішника приймає Господь, якщо той приносить сердечне каяття в своїх гріхах. Як сказав Митрополит Антоній Сурозький, «де темно – ми повинні бути світлом; де віри немає – ми повинні принести впевненість віри; де надії немає – ми повинні сяяти надією, коли, здавалося б, сподіватися неможливо; де гасне любов – ми повинні бути непереможною любов’ю…»

«Пам'ятайте про в'язнів, мовби ви самі були в кайданах із ними…»

Господи, полегши тягар їх лиха. Нехай вони смиренно несуть його заради очищення від гріхів, не позбав їх духовного розради, від усякого зла визволи…