В Свято-Покровському храмі міста Житомира звершили заупокійне Богослужіння за загиблим воїном Борзих Олександром Ігоревичем

У вівторок, 22 вересня 2026 року, в Свято-Покровському храмі міста Житомира звершили заупокійне Богослужіння за убієнним воїном, жителем села Кам'янка Оліївської громади Борзих Олександром Ігоровичем.

Чин похорону очолив настоятель храму, духівник Житомирської єпархії, архімандрит Гавриїл (Вардаєв) у співслужінні духовенства храму.

По завершенню богослужіння клірик Свято-Покровського храму протоієрей Михаїл Школьний звернувся зі словом проповіді до рідних та близьких полеглого воїна Олександра. Отець Михаїл наголосив, що захисники Україну віддають свої життя за рідну землю, а також за своїх побратимів. Священик навів слова зі Святого Євангелія: “Немає більше тієї любові, як якщо хтось покладе душу свою за друзів своїх”. (Ін.15: 13). Отець Михаїл закликав усіх до посиленої молитви за новопреставленого убієнного воїна Олександра. Адже саме спільна молитва зараз найбільш необхідна його душі. Також отець Михаїл закликав рідних та близьких воїна приступати до Святого Причастя, адже це найбільша сила, яка покриває Божою Благодаттю не лише того, хто причащається, а і його близьких - як живих, так і спочилих.

Настоятель Свято-Покровського храму архімандрит Гавриїл (Вардаєв) висловив слова підтримки родині убієнного воїна Олександра, подякувавши матері Ірині Львівні за виховання сина, який став на захист рідної землі.

Українська Православна Церква постійно підносить молитви за живих воїнів та за тих, хто віддав свої життя за Батьківщину.

Майбутній відважний воїн Олександр народився 3 липня 1983 року в Житомирі. Багато років служив у міліції та поліції України, дослужився до звання майора. У лютому 2015 року за покликом серця став до лав Збройних Сил України.

Після початку повномасштабного вторгнення одним із перших прийняв бій на Сумщині. За роки війни здійснив понад 700 виходів на «нуль», опанував спеціальність оператора безпілотних систем, був відзначений численними нагородами за мужність і відданість службі.

Для рідних він був не лише Воїном. Він був найкращим татом, люблячим сином і людиною, яка понад усе цінувала свою родину.

15 вересня 2026 року Олександр загинув на Харківщині, на Південно-Слобожанському напрямку, виконуючи бойове завдання.

Він служив у військовій частині А1376, був командиром зенітного ракетно-артилерійського дивізіону першої артилерійської батареї у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Захисник України Олександр Борзих поклав свою безсмертну душу за рідну землю, за своїх побратимів і за кожного з нас, аби ми мали змогу жити спокійніше на рідній землі. І мали надію на те, що над нашою Україною знову запанує мир.

З військовими почестями Захисника України поховали на кладовищі села Кам'янка Оліївської громади.

Царство Небесне і вічна пам’ять полеглому Захиснику України!