Молитовне стояння в Попільні: єдність, віра та любов!

29 травня 2022 року, у селищі Попільня відбулося молитовне стояння. Кілька годин поспіль з уст прихожан Свято-Миколаївського храму лунала неустанна молитва.

З Божою допомогою, завдяки стійкості прихожан вдалося уникнути конфлікту з ініціативною групою, яка влаштувала біля храму збір підписів за перехід парафії в ПЦУ. Варто підкреслити злагоджену роботу представників поліції.

Було знайдено Соломонове рішення: і прихожани і підписанти покинули територію храму, а охороняти святиню залишилися представники територіальної оборони з залученням, при потребі, поліції.

За день до того містечком курсували автомобілі з рупором, у який закликали жителів прийти до храму і зібрати підписи про перехід до ПЦУ. Частина людей, яка відгукнулася за заклик, за їх же свідченням, взагалі не зрозуміла, за що вони прийшли боротися. Серед підписантів були як колишні прихожани даного храму, так і люди, які назвали себе невіруючими, буддистами. Виникає питання: як ці громадяни, які на сьогодні не мають, за власним бажанням, стосунку до даного храму, можуть вирішувати його подальшу долю?

Взагалі відрізнити прихожан від тих, хто ставив свої підписи, можна було й за зовнішніми ознаками. Прихожани – це жінки в хустинах, довгих спідницях, чоловіки та молодь, які одягнуті скромно – так, як зазвичай відвідують храм. Люди ж, які прийшли чи приїхали поставити свій підпис за перехід до ПЦУ, були одягнуті в повсякденний одяг, зокрема, багато чоловіків кремезної статури в чорних футболках взагалі, за словами, попільнянців, не є жителями селища. Зацікавив і той факт, що поряд з прізвищем не вказували точної адреси проживання, що зазвичай робиться при зборі тих чи інших підписів. Таким чином ідентифікувати значну частину тих, хто ратував за перехід храму в ПЦУ, було неможливо.

Звичним для православної людини, яка живе церковним життям, було й інше питання: дану акцію щодо збору підписів було призчанено на 10:00. До цього часу в храмі вже завершилася Божественна літургія. Таким чином люди, які декларують, що вболівають за долю храму, ні раніше ні тепер не беруть участь у Богослужіннях, не сповідаються та не причащаються. Таким чином ці люди не належать до релігійної громади, а є представниками ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ громади (при умові, що всі вони проживають у Попільні, а не приїхали з інших сіл та міст). А церковні питання має вирішувати виключно РЕЛІГІЙНА громада. Однак, як зазвичай відбувається у таких випадках, ініціатори переходу до ПЦУ здійснюють підміну понять територіальної та релігійної громади.

Ініціатором збору підписів щодо переходу храму в ПЦУ є житель Попільні Василь Зарічний. Він декілька разів у виступі висловив повагу до настоятеля храму протоієрея Петра Лиса, який також є благочинним Попільнянського округу. Отця Петра глибоко шанують як духовного наставника жителі з різними поглядами, що було озвучено й сьогодні. Ініціатори збору підписів озвучили заклик до отця Петра перейти до ПЦУ.

Протоієрей Петро Лис, виступаючи перед паствою, пояснив, що церкву, так само як матір, дружину, змінювати не можна. Це церква наших дідів та прадідів. Наша рідна Українська Православна Церква є єдиною істинною канонічною православною церквою на нашій землі.

Наша церква має назву Українська Православна Церква без приставки «московський патріархат», який вигадали в народі. Наша церква згідно Грамоти 1990 року має широку автономію (є незалежною та самостійною у своєму управлінні); її духовний і адміністративний центр знаходиться в Києві. Таким чином Українська

Православна Церква не підпорядковується ні Росії, ні жодній іншій державі. Це підтвердив у своєму зверненні і Президент України Володимир Зеленський, який наголосив, що всі церкви в Україні є українськими.

Предстоятелем нашої церкви є Блаженніший митрополит Онуфрій - один з найбільших духовних лідерів сучасності, якого глибоко шанують представники помісних церков світу та старці Святої Гори Афон.

Відразу після вторгнення Росії в Україну митрополит Онуфрій чітко озвучив свою позицію, назвавши дані дії військовою агресією збоку Росії та звернувся до Президента РФ про припинення кровопролиття в Україні.

Таких звернень було декілька. А 27 травня у Києві Собор Української Православної Церкви прийняв рішення про повну незалежність та самостійність. Також Собор висловив незгоду з позицією Патріарха Московського та всієї Русі Кирила щодо війни в Україні. І на Соборі було прийнято рішення про вихід Української Православної Церкви зі складу РПЦ.

«То до якої церкви ви хочете перейти? - запитують прихожани Свято-Миколаївського храму підписантів, які взагалі не мають відношення до даного храму? - До ПЦУ, яка керується зі Стамбула? Будь ласка, переходьте, будуйте розвивайте свої храми. Це ваш вибір. А наш вибір – молитися в храмі, який ми будували, і залишатися вірними чадами церкви, в лоні якої перебували наші предки і яка веде свій початок від апостолів і самого Господа Ісуса Христа. Наша церква колінопреклонно молиться за мир в Україні, за владу, за наших воїнів-Захисників і тим самим об’єднує в молитві всю нашу Батьківщину».

Прес-служба Житомирської єпархії.